Він роками сидів на шиї у дружини, а потім пішов до молодої красуні. Думав, що схопив Бога за бороду, але доля підготувала самозакоханому нарцису неймовірний бумеранг…
Зрештою, втомлені батьки здалися під натиском дорослого сина-егоїста. Артур влаштував романтичну вечерю в панорамному ресторані і зробив Мілані офіційну пропозицію, на яку дівчина, мріючи вирватися з бідності, миттєво погодилася. Вже наступного сонячного ранку окрилена пара стояла в коридорі центрального РАЦСу. І саме там на безтурботну Мілану чекав перший, але дуже серйозний життєвий шок.
Зазираючи в розгорнутий паспорт свого майбутнього чоловіка, вона ледь не випустила ручку з рук. Вона була свято переконана, що цьому стильному хлопцеві максимум двадцять три роки, а документ безжально свідчив: йому вже тридцять! Але справжнім ударом став свіжий штамп про нещодавнє розлучення та офіційна відмітка про наявність дитини.
— Артуре… — Мілана розгублено підняла на нього великі очі, в яких блищали сльози. — Тобі тридцять? Ти був одружений і маєш сина?! Чому ти мовчав?
Артур відчув, як по спині пробіг холодний піт, але його природна винахідливість спрацювала блискавично. Він напустив на своє обличчя максимально трагічний вигляд і почав майстерно плести брехню.
— Люба, це дуже болюча тема, — важко зітхнув він, беручи її холодні руки у свої. — Та жінка… вона завагітніла від якогось негідника, який її кинув, а батьки вигнали її на вулицю. Мені стало її настільки шкода, що я благородно одружився з нею, щоб дати невинній дитині своє прізвище і дах над головою. Але жити без кохання неможливо, тому я пішов.
Мілана, через свою неймовірну наївність і брак життєвого досвіду, вислухала цю слізливу байку з відкритим ротом. Вона не лише беззаперечно повірила його словам, а й була до глибини душі вражена його неземною жертовністю, вирішивши, що поруч із нею стоїть справжній, великодушний герой.
Весілля зіграли неймовірно швидко, але з неабияким, по-справжньому королівським розмахом, який мав би повністю задовольнити непомірні амбіції нареченого. Сергій Петрович та Валентина Василівна, зціпивши зуби і ледве приховуючи глибоке розчарування, повністю оплатили розкішний банкет в елітному ресторані “Золота Корона”. Вони ж орендували білосніжний лімузин для двогодинної прогулянки містом і придбали для майбутньої невістки ексклюзивну дизайнерську сукню, ціна якої дорівнювала їхній річній пенсії. Після гучного, пафосного свята, під спалахи фотокамер, молодята урочисто перевезли нехитрі пожитки Мілани зі студентського гуртожитку до великої батьківської квартири на Подолі.
Проте рожеві ілюзії Артура щодо безхмарного сімейного щастя та ідеальної молодої дружини почали розсипатися на дрібні уламки вже в перші тижні їхнього спільного проживання. Мілана абсолютно, навіть у найменших дрібницях, не збиралася ставати зразковою господинею чи привітною невісткою для його літніх батьків. Юна красуня просто терпіти не могла жодних хатніх справ і відверто, з викликом ігнорувала будь-які прохання про допомогу на кухні чи під час прибирання.
— Я майбутня стюардеса міжнародних авіаліній, а не безкоштовна прибиральниця у вашому домі, — безапеляційно і зверхньо заявляла вона, вкотре залишаючи на обідньому столі брудні чашки з-під кави та розкидані обгортки від шоколаду.
Молода дружина постійно виправдовувалася тим, що їй треба дуже багато готуватися до надзвичайно складних іспитів. А незабаром у неї справді почалася інтенсивна практика, виснажливе стажування і перші омріяні тренувальні польоти. Відтоді вона взагалі перестала звертати бодай якусь увагу на сімейний побут, на свого колись такого “бажаного” чоловіка та його вічно невдоволених батьків. Мілана приходила до просторої квартири лише для того, щоб нашвидкуруч прийняти гарячий душ, переодягнутися у свіжий брендовий одяг, зробити кілька вдалих селфі біля великого дзеркала і знесилено завалитися спати.
