Він роками сидів на шиї у дружини, а потім пішов до молодої красуні. Думав, що схопив Бога за бороду, але доля підготувала самозакоханому нарцису неймовірний бумеранг…
Літні батьки все ще щиро сподівалися, що це лише тимчасова, емоційна криза, і їхній син невдовзі одумається та повернеться до законної дружини. Проте виганяти свою рідну кровинку на вулицю чи читати йому надто суворі нотації вони не наважилися. Валентина Василівна покірно виділила синові окрему, затишну кімнату в їхній подільській квартирі і, керуючись сліпою материнською любов’ю, продовжувала тихцем давати йому гроші на кишенькові витрати.
Сам же Артур абсолютно не збирався витрачати дорогоцінний час на душевні рефлексії чи жаль за втраченою сім’єю. Звільнившись від “сімейних кайданів”, які нібито заважали йому дихати на повні груди, він із головою поринув у активне світське життя столиці. Його новою, амбітною метою стало знайти ідеальну, молоду та ефектну дівчину, з якою було б не соромно з’явитися в найпрестижніших закладах Києва. Щовечора він ретельно вкладав волосся, щедро поливав себе дорогим парфумом і вирушав підкорювати нічні клуби на кшталт пафосного “Неон-Плаза” чи закритого лаунж-бару “Оксамитова Ніч”.
У таких місцях завжди було вдосталь довгоногих красунь із професійними укладками та в брендових сукнях, проте більшість із них не проходила його суворий візуальний кастинг. А ті одиниці, які все ж привертали увагу Артура, готували для самовпевненого чоловіка вкрай неприємний холодний душ. Він легко і невимушено зав’язував знайомства біля барної стійки, сипав відточеними компліментами та чарував своєю голлівудською посмішкою. Але щойно світська бесіда доходила до банальних запитань про його професію та статус, уся магія миттєво розсіювалася.
— А чим ти взагалі займаєшся? Який у тебе бізнес? — кокетливо запитувала чергова красуня, потягуючи яскравий коктейль.
— Я людина масштабного мислення, зараз перебуваю в активному пошуку гідного інвестиційного проєкту, — намагався віджартуватися Артур, уникаючи прямого погляду. — Тимчасово мешкаю з батьками на Подолі, не розмінююся на задушливі офіси.
Щойно ці дівчата усвідомлювали, що перед ними тридцятирічний безробітний чоловік без власного житла та автомобіля, який спокійно сидить на шиї у літніх батьків, їхній інтерес згасав миттєво. Вони раптом згадували про термінові справи, фальшиво вибачалися і назавжди розчинялися в галасливому натовпі нічного клубу. Артур щоразу щиро обурювався, скаржачись знайомим на те, що сучасні жінки стали безнадійно меркантильними і шукають лише товсті гаманці, ігноруючи його багатий внутрішній світ.
Але одного дня фортуна все ж вирішила йому широко посміхнутися. Знудившись від чергового безглуздого дня, Артур вирушив на прем’єру нового блокбастера до найсучаснішого кінотеатру міста — “Галактика Кіно”, що розташовувався на верхньому поверсі преміального торгового центру. Купуючи квиток, він звернув увагу на дівчину біля вітрини з попкорном: високу, неймовірно струнку, з розкішним довгим волоссям та ідеальними рисами обличчя. Вона виглядала як втілення його мрій, а її стильний одяг натякав на те, що вона теж полюбляє красиве життя.
Він увімкнув увесь свій шарм на максимум, підійшов ближче і невимушено завів розмову. Дівчина виявилася напрочуд привітною, вони разом подивилися фільм, а потім вирушили до затишної кав’ярні “Кавова Естетика”. За авторським капучино, а згодом під час довгої прогулянки вечірнім Хрещатиком та алеями Маріїнського парку, Мілана — так звали нову знайому — щиро розповіла йому свою історію. Їй щойно виповнилося вісімнадцять, і вона приїхала до столиці з невеличкого провінційного Фастова, маючи в кишенях лише великі амбіції.
Мілана тулилася в тісному гуртожитку і старанно навчалася в “Столичній Авіаційній Академії”, мріючи стати стюардесою престижних міжнародних рейсів. Артур уважно слухав її дзвінкий голос і розумів: він знайшов свій ідеал. Найбільше його підкуповувало те, що ця юна дівчинка дивилася на нього знизу вгору з непідробним, майже дитячим захопленням, якого він так давно не бачив у своїй попередній сім’ї. Для наївної студентки з Фастова він здавався успішним, впливовим і неймовірно статусним столичним жителем.
Щоб не зруйнувати цю ідеальну картинку, Артур вирішив трохи прикрасити реальність: назвався незалежним підприємцем і скромно промовчав про своє минуле, про Юлію та маленького сина. Їхній роман розвивався настільки стрімко, що чоловік повністю втратив голову. Він витрачав на Мілану абсолютно всі батьківські гроші, водив її по ресторанах і засипав дорогими букетами. Проте Валентина Василівна та Сергій Петрович були категорично проти цієї раптової і, на їхню думку, абсолютно безглуздої інтрижки.
— Синку, ти осліп?! Їй же всього вісімнадцять років! — хапалася за серце знесилена мати. — Це ж дитина без жодного життєвого досвіду! Їй від тебе потрібна тільки київська прописка та наша квартира на Подолі!
— Ви нічого не розумієте! Ви просто хочете зруйнувати моє щастя! — влаштовував гучні істерики Артур, погрожуючи піти з дому, хоча йти йому було нікуди.
