Багаті свати хотіли провчити жінку з села в елітному ресторані! Їхня посмішка зникла, коли до неї підійшов власник закладу…
Галина нервово засміялася, але пораду намотала на вус. Надія ще довго стояла на ґанку, жваво обговорюючи можливі варіанти розвитку подій на тій вечері, поки Галина метушилася по двору, все ще сумніваючись, чи впорається вона з цією роллю.
Наступного дня жінка все-таки наважилася на візит до дружини голови громади. Помітивши гостю на порозі свого просторого будинку, Валентина Іванівна широко усміхнулася. Вона завжди любила бути в центрі подій і допомагати, особливо коли йшлося про такі “драматичні” життєві ситуації.
— О, проходь, Галю! Що в тебе трапилося? Чи свято якесь?
— Валю, виручай, бо світ не милий, — почала Галина, опустивши очі, ніби відчувала за собою якусь провину. — Треба мені в Київ, у ресторан до сватів їхати. Доньку мою заміж беруть. А наряду пристойного в мене — катма! Тільки старенький сарафан та пальто, якому вже сто років у обід. От і думаю… може, в тебе щось знайдеться на мій розмір?
Господиня аж сплеснула руками, а її очі засяяли справжнім стилістичним ентузіазмом.
— Та це ж святе діло! Почекай-но, я зараз тобі такий гардероб підберу — не впізнаєш себе. У мене є одна чудова смарагдова сукня, якраз на твою фігуру. А туфлі? Ні-ні, свої чоботи лишай удома, я тобі акуратні туфельки на підборах дам. Ну і зачіску зробимо обов’язково. Завтра приходь зранку: волосся накрутимо, макіяж наведемо. Ти в мене будеш як голлівудська зірка з обкладинки журналу, от побачиш! Нехай ті міські свати просто ахнуть.
Увечері напередодні поїздки, стоячи перед великим дзеркалом у хаті Валентини, Галина не впізнавала власного відображення. Глибокий смарагдовий колір сукні ідеально підкреслював її ясні блакитні очі, а майстерно вкладені локони робили її молодшою щонайменше на десять років. Навіть Надія, яка завжди любила вставити гостре слівце, щиро захопилася, коли забігла поглянути на подругу.
— Галю, ти що робиш?! Ти ж їх там усіх затьмариш! Кажу як є: ти зараз ніби артистка з телевізора. Головне, пам’ятай — тримай спину рівно. І усміхайся! А якщо щось піде не так, покажи тим сватам, що ми тут себе поважати вміємо.
Попри всі ці підбадьорювання, Галина страшенно нервувала. Усі її думки крутилися лише навколо того, як вона виглядатиме в очах батьків Артема. Хоч сам юнак і здавався душевною людиною, його родина лякала Галину своїм міським лоском, який в її очах здавався нездоланною стіною.
Нарешті настав вечір зустрічі. Ресторан “Кришталевий Сад”, куди таксі привезло Галину, виявився неймовірно розкішним. Зал був яскраво освітлений масивними кришталевими люстрами, на ідеально білих скатертинах виблискували келихи, тонкі, немов зроблені з льодової кірки. Від цієї вишуканості, тихої класичної музики та запахів дорогих парфумів у Галини злегка запаморочилося в голові.
Опанувавши себе, вона підійшла до замовленого столика. Проте, на її превеликий подив, серед гостей, які жваво щось обговорювали і сміялися, вона не побачила жодного знайомого обличчя — ні Люди, ні Артема.
— Доброго вечора, — Галина невпевнено звернулася до чоловіка, що сидів скраю. — Вибачте, це столик родини Артема? Мені сказали, що тут на мене мають чекати Вікторія Миколаївна та Олег Петрович…
Чоловік підняв на неї погляд, повен легкого здивування, а потім усміхнувся:
— Вікторія Миколаївна? А, це ви, напевно, Галина Григорівна. Так-так, нас сюди запросила Вікторія. Сказала, що саме ви будете головною господинею цього вечора. Усе вже оплачено, тож присідайте, не соромтеся!
Галина остовпіла. Її рука автоматично стиснула сумочку, де лежало лише кілька сотень гривень на зворотний квиток до села.
— Яка оплата? Яка господиня вечора? Що це за жарт такий? — блискавкою промайнула панічна думка.
Але вголос вона нічого не сказала. Лише натягнуто усміхнулася, обережно присіла на краєчок м’якого стільця і попросила офіціанта принести склянку звичайної води. Тим часом абсолютно незнайомі їй гості продовжували гучно сміятися, обговорюючи гастрономічні витребеньки ресторану, залишаючи розгублену жінку абсолютно поза своєю бесідою. Її думки плуталися, а серце гупало в грудях так сильно, що здавалося, це чують усі навколо.
