Хитра провінціалка йшла по головах заради мільйонів і майже отримала своє. Але одне речення в заповіті змусило її ридати від відчаю…
Олена Борисівна мовчки вставила першу флешку в робочий ноутбук. Ледве прослухавши кілька хвилин відвертих зізнань свого чоловіка, вона не здригнулася, не заплакала і не влаштувала істерику. Лише її губи перетворилися на тонку, білу лінію. Вона уривчасто, суто по-діловому запитала:
— Ціна питання?
Рита, посміхаючись, ніби той самий змій-спокусник у райському саду, неквапливо взяла аркуш паперу для нотаток і старанно вивела на ньому кругленьку суму в доларах з п’ятьма нулями.
Директорка, побіжно глянувши на цифру, заперечно хитнула головою. Вона взяла свою золоту ручку, холоднокровно закреслила один нулик і твердо сказала:
— Ось це — остаточна ціна за твою інформацію. Торг закінчено. Або береш це, або вимітайся з мого кабінету ні з чим.
Спритна дівчина, миттєво оцінивши ситуацію, одразу погодилася взяти готівку в обмін на компромат. Ця сума її цілком влаштовувала, адже вона вже і так добряче “подоїла” Олега напередодні. Марго в чудовому настрої покинула офіс, залишивши за спиною зруйнований шлюб.
Уже через два дні столицею поповзли чутки, що колишнього коханця з тріском викинули з родинного бізнесу, заблокувавши всі рахунки. Подейкували, що тепер він торгує не елітним одягом, а зібраними в лісі грибами та ягодами десь на узбіччі Житомирської траси, аби хоч якось вижити. І, кажуть, у нього це непогано виходить.
А Рита, перераховуючи отримані гроші у своїй новій орендованій квартирі, не відчувала ані найменших докорів сумління. Та й взагалі, навряд чи совість у неї колись існувала як така.
Хоча, якою б безпринципною хижачкою вона не була, а медичне втручання робити так і не наважилася. Мабуть, щось світле та людяне ще жевріло в її черствій, жадібній до грошей душі. А можливо, вона просто побоялася зіпсувати своє ідеальне здоров’я. Вагітність протікала напрочуд легко, без жодних ускладнень, та й самі пологи в одній із престижних приватних клінік Києва пройшли як по маслу.
Так у недбалої, вітряної матусі з’явився чарівний хлопчик, якого назвали Юрчиком. Рита, ледве відбувши належний післяпологовий період, спакувала речі, викликала міжміське таксі і привезла немовля до рідного селища, прямо на поріг до матері.
— Ой, донечко моя рідна! Нарешті і я дочекалася онучка! Я вже грішним ділом думала, що так і помру, не потримавши дитя на руках, — розчулено, зі сльозами на очах примовляла Надія Луківна, пригортаючи до грудей теплий згорток.
— Так, мамо… Тобі на старість років буде надійна втіха та помічник. А це ось вам від мене, на пелюшки, льоля та суміші, — сказала Рита, недбало простягнувши матері товсту пачку гривень, що залишилася від афери з дружиною Олега.
— А ти що, вже їдеш назад? Зайшла б хоч до хати… Чаю б з м’ятою попили… Про те, про се поговорили б, як люди. А ти чому сама, доню? Де ж чоловік твій, батько дитини? — з тривогою запитала мати, хоча серцем вже передчувала, якою буде відповідь її легковажної доньки.
— Чоловік об’ївся груш, мамо… Давай без цих допитів. Мені правда вже час бігти, таксі чекає. Не згадуй лихом. Я скоро повернуся. От тільки зі своїми столичними справами розберуся і відразу до вас, — сказала Рита підкреслено буденним голосом, старанно уникаючи зустрічатися поглядом із засмученою матір’ю.
Звісно, як і очікувалося, вона не приїхала ні через місяць, ні через рік. Та й материнське серце не обдуриш. Знала Надія Луківна, що донька її — мов та зозуля нерозсудлива, не сидиться їй на одному місці, все шукає кращої, багатшої долі.
А Марго і справді вирушила шукати своє ілюзорне щастя назад до великого міста. У мегаполісі вона довго не роздумувала. Як природжена і дуже досвідчена хижачка, вона вирішила влаштувати засідку саме там, де “солодкі татусі” найчастіше ходять на водопій. Завдяки своїй яскравій зовнішності вона легко влаштувалася офіціанткою у фешенебельний столичний ресторан “Прайм-Хол”, що на Печерську.
Там вона, звабливо посміхаючись і граціозно розносячи замовлення, непомітно будувала очі кожному відвідувачу, у кого на руці блищав дорогий швейцарський годинник, а на столі лежав товстий шкіряний гаманець.
