Під дощем він допоміг жінці з дитиною — повернувшись зранку, завмер на порозі

Вона простягнула йому акуратно складений аркуш паперу. Назар узяв його. Пальці знову зрадливо затремтіли. Рядки були виведені чітким, твердим почерком жінки, яку він вчора врятував від дощу: «Я безмежно люблю свого сина, але з вами йому буде значно краще. Дякую за вашу неймовірну доброту. Його звати Остап. Йому рівно три місяці».

Назар повільно підняв погляд на Галину, а потім перевів його на немовля. Малюк саме заворушився в ковдрі і тихо, зовсім не капризно, загукав. Чоловік, підкоряючись якомусь незрозумілому інстинкту, підійшов ближче й дуже обережно, підтримуючи крихітну голівку, взяв дитину на руки.

Остап миттєво замовк. Його великі, ясні оченята дивилися на дорослого чоловіка з абсолютною довірою та непідробною цікавістю. Малюк потягнувся рученятами, несміливо торкнувся пальчиками неголеної щоки Назара і щиро всміхнувся.

— Назаре Івановичу, що ж ми тепер будемо робити з цією дитиною? — голос Галини дрижав від хвилювання, вона заламувала руки.

— Його звати Остап, — напрочуд спокійно і тихо відповів Назар. Він ніжно погойдував хлопчика, не маючи сил відірвати від нього погляд. — І він залишається зі мною.

Галина ствердно кивнула. У його інтонації було стільки впевненості, що будь-які питання відпали самі собою.

— Я зроблю все, аби він ні в чому не мав потреби, — додав чоловік, повертаючись до реальності. — Галино, будь ласка, зателефонуйте прямо зараз до спеціалізованого дитячого магазину. Замовте абсолютно все необхідне для немовляти: від харчування до ліжечка.

— Зрозуміла, Назаре Івановичу. Зроблю все найкращим чином, — вона помітно пожвавишала і швидко попрямувала до сусідньої кімнати складати список покупок.

Тримаючи маленького Остапа біля своїх грудей, Назар раптом відчув щось неймовірне. Глибокий, цілющий спокій розлився по його венах. Попри весь той суцільний хаос, біль і розчарування останніх днів, у його спустошеному житті раптом спалахнув яскравий промінь чистого світла.

Новий день у просторій квартирі розпочався задовго до звичного дзвінка будильника. Назар, чия свідомість ще балансувала на тонкій межі між сном та явою, відчув на своїх грудях незвичну, ледь відчутну вагу. Ніч минула напрочуд тихо. Чоловік раз у раз прокидався від найменшого шереху, напружено чекаючи пронизливого плачу, проте ранок настав без жодної сльозинки.

Він обережно, щоб не сполохати цей крихкий спокій, глянув на немовля. Малюк міцно спав, кумедно надувши щічки. У цю саму мить Назар з абсолютною ясністю усвідомив: його колишнє життя, розписане по хвилинах між офісом і діловими вечерями, залишилося в минулому. З легким, майже невагомим зітханням він дотягнувся до смартфона на тумбочці й набрав номер своєї секретарки.

— Олено, доброго ранку, — його голос звучав напрочуд твердо й безапеляційно. — Зроби ласку, скасуй абсолютно всі мої зустрічі та наради на найближчий тиждень.

— Назаре Івановичу, у вас усе гаразд? Нічого не трапилося? — у слухавці миттєво забриніла щира тривога.

— Так, усе чудово. Просто… просто в мене з’явилася дитина, — відповідаючи, він несподівано для самого себе тепло всміхнувся, не відриваючи очей від сплячого Остапа.

На тому кінці дроту запала глибока пауза — Олена намагалася осмислити почуте. А потім пролунав її радісний голос:

— Ой, Назаре Івановичу! Я все зроблю, не хвилюйтеся. Мої найщиріші вітання!

Завершивши розмову, Назар неймовірно обережно підвівся з ліжка, притримуючи хлопчика, і неквапливо рушив до кухні. Там на нього вже чекала хатня робітниця. Побачивши господаря з немовлям на руках, Галина розпливлася в широкій усмішці.

— Назаре Івановичу, а давайте я прямо зараз навчу вас купати нашого хлопчика! — з ентузіазмом запропонувала вона.

— Це було б просто чудово, Галино. Буду з вами відвертим: я страшенно хвилююся, щоб не зробити щось не так, — зізнався чоловік, обережно передаючи їй Остапа.

Галина впевненими рухами перехопила дитину. У ванній кімнаті вона наповнила маленьку дитячу ванночку теплою водою, ретельно перевіривши температуру ліктем. Жінка детально, крок за кроком пояснювала кожен свій рух: як правильно підтримувати крихітну голівку, щоб вода не потрапила у вушка, які гіпоалергенні засоби найкраще використовувати для такої ніжної шкіри.

— Ви тільки погляньте, як йому це подобається! — лагідно примовляла вона, обережно опускаючи Остапа у воду.

Малюк і справді не злякався. Він почав весело плескати рученятами, здіймаючи фонтани дрібних бризок. Ця безпосередня дитяча радість викликала в Назара щиру усмішку, яка розгладила глибокі зморшки на його лобі. Напруга останніх пекельних днів поступово розчинялася в цьому простому домашньому ритуалі, наповнюючи спустошене серце світлом і надією.