«Не йди під вінець, поки не перевіриш його авто», — порадила мені ворожка у дворі. Знахідка змусила її завмерти…

Вже за кілька годин Софія стояла перед великим, на повен зріст дзеркалом у коридорі своєї квартири, прискіпливо і критично оглядаючи себе. Вона обережно застібала ґудзики на своєму легкому вовняному пальті й ретельно поправляла вузол теплого шарфа. Вона твердо, безповоротно вирішила, що цей шопінг із Оленою стане тим самим ковтком свіжого кисню, який допоможе їй знову відчути себе живою, бажаною і привабливою. Подруга вже чекала на неї біля виходу з метро, тож Софія, кинувши останній, прискіпливий погляд на своє відображення, швидко замкнула важкі двері й поспішила на довгоочікувану зустріч.

Вулиці Києва звично, монотонно гуділи своїм діловим, неспокійним і вічним ритмом. Жовті маршрутки пронизливо і нервово сигналили в нескінченних заторах, а заклопотані, загорнуті в пальта перехожі швидко проминали повз, кожен занурений у свої власні думки. Софія на повні груди вдихнула прохолодне, насичене ароматами кави та міським, бензиновим пилом повітря і раптом зловила себе на дивовижній думці, що хронічна, сталева напруга нарешті поволі відступає.

Олена, як і завжди ідеально пунктуальна, вже нетерпляче переминалася з ноги на ногу біля центрального входу у величезний торговий центр на Почайні. У руках вона дбайливо тримала великий паперовий стаканчик із гарячою кавою. Її стильний, неймовірно яскравий смарагдовий плащ одразу ж впадав в око, виділяючись яскравою, життєрадісною плямою серед сіро-чорної, похмурої маси перехожих. Софія, побачивши цю знайому фігуру, мимоволі тепло усміхнулася.

— Ну що, моя люба подруго, ти морально готова до повного, радикального перезавантаження свого гардеробу? — весело, так дзвінко, що обернулося кілька людей, гукнула Олена, щедро простягаючи Софії другий стаканчик із ароматним, гарячим напоєм. — Сьогодні виключно твій персональний день, Софі! Жодних нудних, сірих і безликих речей. Ми шукатимемо тільки щось вибухове, яскраве й максимально стильне!

Софія із вдячністю, обігріваючи пальці, взяла гарячу каву і з помітним сумнівом похитала головою.

— Слухай, я зовсім не впевнена, що мені зараз підійде щось аж занадто екстравагантне чи кричуще яскраве. Давай подивимося просто щось зручне, базове й миле, — скромно відповіла вона, хоча в її тоні вже зовсім не було тієї вчорашньої категоричності.

— Та припини ти ці свої чернечі розмови! Скажи мені абсолютно чесно, коли ти взагалі востаннє купувала якусь шикарну, дорогу річ суто для себе, щоб щиро порадувати свою власну душу, а не для того, щоб відповідати чиїмось там консервативним смакам? — Олена театрально, з удаваним і дуже кумедним обуренням підняла брови й, міцно взявши подругу під руку, рішуче потягла її до величезних, яскраво освітлених скляних вітрин першого ж великого бутіка. — Тобі зараз життєво необхідно відчути себе розкішною, недосяжною королевою, а не якоюсь там затурканою сірою офісною мишкою.

Софія не витримала і щиро розсміялася — Олена завжди володіла цим унікальним, магічним талантом витягувати її за волосся з будь-якої, навіть найглибшої меланхолії.

Вони увійшли до просторого, залитого м’яким світлом магазину, де численні хромовані стійки буквально ломилися від шаленого різноманіття суконь, стильних об’ємних светрів грубої в’язки і елегантних пальт. Олена, мов досвідчений мисливець на сафарі, одразу ж безпомилково вихопила з вішалки невагому, шовковисту сукню насиченого коралового відтінку й урочисто, наче найвищу нагороду, простягла її Софії.

— Оце — стовідсотково твій ідеальний фасон і колір. Тобі неймовірно пасуватиме, я просто бачу це. Ану бігом у примірочну! — скомандувала вона з таким безапеляційним, шаленим ентузіазмом, що будь-які спроби відмовитися або сперечатися були б абсолютно марними.

Софія покірно здалася, легко зітхнула й попрямувала до найближчої кабінки, різко засмикнувши за собою важку, оксамитову штору. Обережно, затамувавши подих, застібаючи потайну блискавку на спині, вона раптом відчула легке, давно забуте жіноче хвилювання: а чи не занадто сміливий і відкритий цей колір для неї? Але рівно тієї миті, коли вона повільно розвернулася і глянула на себе у велике, бездоганно чисте дзеркало, дівчина просто затамувала подих і завмерла.

Шовковиста, приємна на дотик тканина ідеально, мов друга шкіра, облягала її струнку, витончену фігуру, вигідно підкреслюючи тонку талію і миттєво додаючи всьому образу якоїсь аристократичної, холодної впевненості. Вона несміливо, тремтячою рукою відсунула штору і вийшла до Олени, яка вже нетерпляче переминалася з ноги на ногу посеред залу. Очі подруги захоплено і дуже щиро розширилися.

— Софі… ти ж просто справжня богиня! Я ж тобі казала! — на весь магазин, не соромлячись консультантів, вигукнула подруга і радісно кинулася її обіймати, ледь не збивши з ніг.

Софія зніяковіло, відчуваючи, як палають щоки, але дуже щиро всміхнулася, продовжуючи роздивлятися своє нове, незвичне відображення у великому дзеркалі торгової зали.

— Знаєш… може, ти дійсно маєш рацію, — тихо, майже мрійливо промовила вона, погладжуючи гладку тканину.

Та раптом зрадлива, токсична думка блискавкою промайнула в її голові: «А як би на цю відверту сукню відреагував Антон?». Вона миттєво, майже фізично труснула головою, відганяючи цей отруйний спогад геть. Тепер це не має абсолютно жодного значення. Його більше немає в її системі координат.

Олена, на щастя, зовсім не помітивши цієї короткої, болючої замисленості, вже встигла підбігти до яскравого стенда із взуттям і схопити витончену пару туфель на високих, але напрочуд зручних підборах, які злегка, грайливо переливалися дрібними блискітками під світлом ламп.

— А ось ці розкішні красені — це ж просто ідеальна пара до твоєї сукні! Давай, приміряй швидше, не стій як вкопана! — наказала вона, енергійно підсовуючи фірмову коробку.

Софія слухняно взула туфлі й обережно, шукаючи баланс, зробила кілька кроків по ідеально гладкій плитці магазину. З високими підборами її хода миттєво, магічним чином змінилася, стала набагато більш граціозною, плавною і величною. Разом із цим вона фізично, майже на дотик відчула, як десь дуже глибоко в грудях розгорається щось абсолютно нове й прекрасне — маленька, але яскрава, незгасна іскра жіночої впевненості у власній красі.

— Ну що, красуне, тепер ти повністю готова йти підкорювати цей сірий світ? — грайливо, як лисиця, підморгнула Олена, вправно підсовуючи їй ще й крихітну, неймовірно елегантну сумочку-клатч, яка ідеально і гармонійно завершувала цей вибуховий образ.