«Мені страшно, тату!» — ці слова сина по телефону стали для мене поворотним моментом…

Тіло Сергія в одну мить перетворилося на натягнуту струну.

— Тимку? Що трапилося, синку?

— Тату… Новий мамин чоловік знову зробив мені боляче. — Слова лилися плутаним, гарячковим потоком. — Він сказав, що ти просто солдафон… Що ти далеко і нічого не зможеш йому зробити.

Глухий шум заповнив свідомість Сергія, ревучи, неначе гірська лавина. Пальці стиснули пластиковий корпус телефону з такою силою, що кісточки стали білими, мов крейда.

— Тимку, де ви зараз…

На тому кінці зв’язку почулося грубе шарудіння. До розмови підключився чоловічий голос — густий, просякнутий бридкою самовпевненістю.

— Ти чув малого. Мої брати тримають це місто. Приїжджай, вояко. Швидко дізнаєшся, що буває з героями, які сунуть носа куди не просять.

Короткі гудки вдарили по вухах.

Сергій навіть не пам’ятав, як вийшов із намету, перетнув територію бази й опинився перед дверима кабінету свого командира, капітана Романа Величка. Розум фіксував лише чорний екран телефону в руці. Попри лють, що рідким вогнем розливалася по венах, його голос звучав крижаною луною.

— Пане капітане, мені необхідна термінова відпустка за сімейними обставинами. Життю мого сина загрожує пряма небезпека.

Величко відірвав погляд від стосу паперів. Він був офіцером старої школи, який бачив усю темряву війни з чотирнадцятого року. Капітану вистачило однієї секунди, щоб прочитати очі свого найкращого бійця. Це був той самий страшний погляд, з яким чоловіки переступали межу, звідки вже не повертаються колишніми.

— Доповідай, — коротко наказав він.

Сергій виклав усе як є, жодного разу не підвищивши тону. Коли останні слова розчинилися в тиші кабінету, Величко важко відкинувся на спинку стільця. Його обличчя посіріло.

— Ти ж добре усвідомлюєш, про що саме просиш мене зараз, командире групи?

— Так точно.

— І ти чітко розумієш, що збираєшся там зробити?

— Так точно.

Капітан мовчки вивчав його протягом довгої, тягучої хвилини. Потім його рука потягнулася до рації.

— Черговий. Негайно готуйте наказ на відрядження. І викличте до мене прапорщика Віктора Савенка.

Менш ніж за двадцять хвилин до намету зайшов Віктор. У групі його шанобливо називали «Старим». Слідом за ним підтягнулися Фелікс, Богдан, Ілля та Влад. Це була не просто бойова одиниця. Це була сім’я Сергія, викувана у вогні. Ті самі чоловіки, які витягували його з-під щільного обстрілу і тримали сектор навіть тоді, коли надія здавалася ілюзією.

— Панове, — важко почав капітан Величко. — У Сергія виникла критична ситуація в родині. Я підписую йому термінову відпустку з цієї ж хвилини.

Він зробив навмисну паузу, вдивляючись в обличчя кожного спецпризначенця.

— І я також оформлюю відпустку всім вам. Ви вирушаєте разом із ним.

Фелікс мимоволі зробив крок уперед:

— Командире, ми ж не подавали рапортів…

— Я чудово знаю, чого ви не подавали, — сталевим голосом обірвав його Величко. — І я так само чудово знаю, що ви все одно поїхали б за своїм командиром. Тому ми оформимо це за правилами: два тижні відпочинку для всього підрозділу. Якщо виникнуть питання — ви поїхали підтримати родину побратима у скрутний час.

Тон офіцера став ще жорсткішим:

— Але запам’ятайте головне. Ви залишаєтесь військовослужбовцями. Ви є обличчям цього підрозділу. Хоч би що ви там робили, хоч би які рішення ухвалювали — я очікую, що ви діятимете як справжні професіонали.

Слова несли в собі чіткий, негласний наказ: не підставляйтеся, не зганьбіть честь мундира і зробіть усе філігранно чисто.

— Так точно, — пролунало в один голос.

Минуло три години. Сергій сидів на пасажирському сидінні важкого позашляховика, що невпинно ковтав кілометри нічної траси в напрямку столиці. Його команда була поруч. Зброя надійно спочивала в спеціальних кейсах, схованих від зайвих очей. На обличчі кожного застигла маска абсолютної концентрації — вони готувалися до місії, де не було права на помилку.

— Яка оперативна ситуація на місці? — не відриваючи погляду від дороги, запитав Віктор. У свої тридцять чотири роки він був зразковим сім’янином, на якого десь на Київщині чекали дружина та двоє маленьких доньок.