За годину до початку свого весілля наречена прочитала СМС у його телефоні – і тут же застигла, наче вкопана … Але в РАЦСі на запитання відповіла таким чином, що всі аж розплакалися!

Звісно, Марта іноді ходила на побачення поза стінами офісу, але ці зустрічі залишали по собі лише розчарування. То черговий кавалер від хвилювання перекине на себе горнятко з гарячою кавою на перших же хвилинах зустрічі, то цілий вечір без упину базікає про якісь абсолютні дурниці, не даючи їй вставити й слова. Її інтерес згасав так само швидко, як сірник на вітрі.

Але звичний і чітко налагоджений ритм її життя дав збій того дня, коли до їхнього колективу приєднався Назар. Високий, ставний, із неймовірно широкими плечима та якоюсь постійною, ледь помітною лукавою усмішкою на вустах. Він з’явився в їхньому офісі на Бессарабці й одразу ж прикував до себе увагу всієї жіночої половини.

Від секретарок до старших аналітиків — усі проводжали його поглядами. Проте доля розпорядилася так, що цьому красеню довелося працювати під безпосереднім керівництвом Марти. А точніше — Маргарити Василівни, як її офіційно й шанобливо величали в усьому робочому листуванні.

Назар, який, вочевидь, звик до постійних жіночих загравань, млосних поглядів та щедрих компліментів, спочатку був щиро здивований її крижаною холодності. Вона ж, хоч і була ровесницею цього нового співробітника, давно навчилася оцінювати людей виключно за їхніми реальними справами, а не за гарними карими очима чи приємним тембром голосу. А от зі справами в Назара від самого початку все пішло шкереберть. Його щотижневі звіти просто рясніли грубими помилками, важливі документи губилися, а дедлайни безжально зривалися один за одним.

Одного похмурого ранку терпець у Марти остаточно урвався. Вона рішуче натиснула кнопку селектора й сухо викликала його до свого кабінету. Це була невелика, але дуже світла кімната з розкішним видом на гомінкий бульвар Шевченка, де завжди пахло свіжозмеленою арабікою та дорогим принтерним папером.

— Назаре, сідай, — почала вона крижаним тоном, навіть не запропонувавши йому кави. В її руках лежав його черговий звіт, уздовж і впоперек покреслений червоним маркером. — Я щиро сподівалася, що ти пройдеш адаптацію і швидко втягнешся в наш робочий ритм. Але зараз я бачу, що глибоко помилилася. Твої безкінечні перерви на каву та розмови в коридорах у тебе в явному пріоритеті. А робота — десь на останньому місці. Тому давай одразу розставимо крапки над “і”: цього місяця жодної премії не чекай. Це моє остаточне рішення, і це чесно.

Вона приготувалася до виправдань, можливо, навіть до відкритого обурення чи агресії. Але він зовсім не образився. Натомість Назар повільно підвівся, нахилився над її столом і хитро, майже по-хижацьки усміхнувся, пильно і безсоромно зазирнувши їй прямо у вічі.

— А ви справді Залізна пані. Всі в офісі про це шепочуться, але я до останнього не вірив, — його голос звучав низько, з ледь вловною хрипотою. — Ніколи б не подумав, що така неймовірно вродлива й молода начальниця може так холодно і чітко мене відчитати. А може, Маргарито Василівно, вам у житті просто звичайного кохання бракує, тому ви така сувора до всього світу?

Він кинув ці слова прямо їй в обличчя і, навіть не чекаючи на відповідь чи реакцію, спокійно розвернувся та вийшов із кабінету, тихо причинивши за собою двері.

Марта залишилася сидіти, немов громом уражена. Вона аж закипіла від пекучого обурення. Її пальці дрібно затремтіли, олівець із тихим стукотом випав із рук на стіл. У скронях пульсувала лише одна лихоманкова думка: “Що цей нахаба взагалі собі дозволяє?!”

Того ж вечора, кутаючись у теплий домашній кардиган, вона емоційно вилила все це Олені за чашкою гарячого трав’яного чаю з ромашкою.

— Та ти тільки уяви, який нечуваний нахаба! Як він узагалі посмів мені таке ляпнути у моєму ж кабінеті? — розпалювалася Марта, нервово гріючи змерзлі долоні об гаряче керамічне горнятко.

— Та видно неозброєним оком, що хлопець дуже впевнений у собі, раз наважився таке бовкнути своїй начальниці, — дзвінко засміялася Олена, неквапливо розмішуючи ложечкою густий липовий мед у своїй чашці. — А ти не гарячкуй. Краще придивись до нього уважніше. Хто знає, може, там дійсно щось є за цією бравадою.

І Марта, хоч як пручалася цій думці, таки придивилася. Тим паче що Назар і не думав здаватися. Його тактика змінилася: тепер він міг непомітно покласти їй на робочий стіл гілочку свіжої фрезії, або ж влучним, розумним жартом віртуозно розрядити важку напругу на складній нараді ради директорів. Він став уважнішим до роботи, але ще уважнішим — до неї самої.

Через місяць таких м’яких, але дуже наполегливих залицянь фортеця під назвою “Залізна пані” впала. Марта здалася і погодилася на одну-єдину спільну вечерю. Вони зустрілися в крихітній, затишній кав’ярні на крутому схилі Андріївського узвозу. Там, під жовтим світлом старовинних ліхтарів, огорнуті п’янким запахом свіжоспечених круасанів та гарячого шоколаду, вони проговорили кілька годин поспіль. І саме того вечора все нестримно закрутилося.

Їхні стосунки проростали швидко і яскраво, мов молода весняна трава після першої травневої зливи. Назар виявився не лише класичним офісним красенем. Під цією привабливою оболонкою ховалася людина з глибокою, чутливою душею. Він умів слухати так, як ніхто інший, відчував її настрій із пів погляду і завжди знаходив правильні слова, щоб підбадьорити у важкі робочі дні.

Рівно через рік після їхнього першого побачення, теплим серпневим вечором на набережній широкого Дніпра, він раптом зупинився. Назар став на одне коліно прямо на холодну гранітну плитку під безмежним зоряним небом і простягнув їй оксамитову коробочку. Марта, не стримавши щасливих сліз, прошепотіла своє заповітне “так”. Відтоді шалена підготовка до весілля закрутила їх у нескінченному вихорі списків, планів, запрошень та вибору ресторанів.

Але за кілька тижнів до довгоочікуваної церемонії сталося непередбачуване. Назар із потемнілим обличчям оголосив, що мусить терміново їхати на батьківщину, до матері в Чернівці — літня жінка раптово й дуже тяжко захворіла. Марта, забувши про всю передвесільну метушню, гаряче підтримала коханого, зібрала йому речі в дорогу і передала щирі побажання здоров’я майбутній свекрусі.