«Ти навіть ходити не можеш!» — сміявся чоловік, представляючи гостям свою вагітну коханку. Він і гадки не мав, що я готова викрити всю правду…

Катерина повернулася до своєї кімнати в повній тиші. Страх скував її тіло. Олексій не просто планував покинути її. Він готував ґрунт, щоб визнати її недієздатною.

Це означало повний контроль над її фінансами, лікуванням і навіть свободою пересування. В Україні, маючи гроші та зв’язки, це було більш ніж реально.

Вперше з моменту відкриття зради вона відчула справжній жах. Це більше не була сімейна драма. Це була боротьба за виживання.

Наступного ранку Катерина прокинулася з холодною рішучістю, яка витіснила страх. Якщо Олексій хотів війни, він її отримає. Але їй потрібна була стратегія. Будь-який емоційний зрив лише зіграє на руку його версії про її «нестабільність».

Першим кроком були ліки. Місяцями вона беззаперечно приймала жмені пігулок, які Олексій дбайливо викладав їй на нічний столик — «коктейль» із знеболювальних, міорелаксантів та снодійних, виписаних різними лікарями з приватних клінік, які «співпрацювали» з її чоловіком.

— Марино, — звернулася вона до реабілітолога під час наступного сеансу, — ти можеш глянути на дещо? Це важливо.

Вона показала Марині розсип блістерів і баночок зі своєї аптечки. Марина уважно вивчила склад кожного препарату, і її брови поповзли вгору.

— Катю, як довго ти приймаєш цю комбінацію?

— Десь вісім місяців. Олексій каже, що це найкраща схема. А що?

Марина взяла дві упаковки.

— Цей релаксант у такому дозуванні перетворить будь-кого на овоч. А цей препарат… його взагалі не призначають при травмах хребта вже років п’ять. Він викликає сплутаність свідомості, провали в пам’яті і апатію.

Холод пробіг по спині Катерини.

— Олексій контролює прийом. Каже, що я сама плутаюся в дозах.

Марина подивилася на неї дуже серйозно.

— Тобі потрібна консультація незалежного невролога. Я знаю одного професора в Інституті нейрохірургії, він не бере хабарів і не «дружить» з забудовниками.

Професор Литвин, сивий чоловік з пронизливим поглядом, переглянув історію хвороби Катерини з наростаючим обуренням.

— Пані Катерино, хто вів ваше медикаментозне лікування? — запитав він, відкладаючи папери.

— Мій сімейний лікар, доктор Грінченко. Він давній друг мого чоловіка.

Професор похитав головою.

— Аналіз крові показує токсичні рівні седативних речовин. Це не лікування, це хімічне стримування. Ця суміш не просто знімала біль — вона штучно гальмувала відновлення ваших нейронних зв’язків. Ви не одужували, бо вас тримали в напівсонному стані.

Під наглядом професора Катерина почала обережно зменшувати дози. «Ломка» була важкою — безсоння, тремор, пітливість. Але вже за два тижні вона відчула, як туман у голові розсіюється.

Думки стали чіткими, повернулася здатність фокусуватися. А головне — на заняттях з Мариною вона змогла зробити те, що раніше здавалося неможливим: втримати рівновагу стоячи біля шведської стінки.

Тим часом розслідування набирало обертів. Катерина найняла приватного детектива Оксану — колишню слідчу прокуратури, яку порадила Марина. Оксана працювала швидко і тихо.

За кілька днів вона поклала перед Катериною папку з фактами, які руйнували все її минуле життя.

— Вони знайомі набагато довше, ніж рік, — почала Оксана, викладаючи фото. — Ось Олексій і Вероніка на конференції у Відні. Дата: лютий 2018 року. За три місяці до вашої аварії.

Катерина дивилася на фото, де Олексій щось шепотів Вероніці на вухо в барі готелю. Вони сміялися.

— І є ще дещо, — голос Оксани став жорстким. — Я підняла архіви по «Дніпровських Вежах». Той обвал платформи… За тиждень до трагедії інженер з техніки безпеки подав рапорт про дефект кріплень. Він вимагав зупинити роботи на 14-му поверсі.

— Я пам’ятаю, — нахмурилася Катерина. — Олексій сказав, що все виправили. Я бачила акт виконаних робіт.

— Акт є, — кивнула Оксана. — Підписаний особисто Олексієм Бондарем. Але фактично ремонт ніхто не проводив.

Катерина заціпеніла.

— Ви хочете сказати… що він знав? Що він послав мене на аварійну платформу, знаючи, що вона може обвалитися?

— Я кажу, що він підписав папери, щоб не зупиняти будівництво і не втрачати гроші. А коли ви туди пішли… він просто промовчав.