Хитра провінціалка йшла по головах заради мільйонів і майже отримала своє. Але одне речення в заповіті змусило її ридати від відчаю…
На цьому оглядини закінчилися, і всі розійшлися по своїх кімнатах. Марго дісталися шикарні гостьові апартаменти на другому поверсі з величезною плазмою на всю стіну та розкішним м’яковим ліжком.
Пізно ввечері, переконавшись, що в будинку стихло, вона тихенько прокралася до кімнати господаря.
— Ілле Савовичу, а покажіть мені, будь ласка, де у вас пральня? Бо ж вам сорочка, напевно, завтра на ранок буде потрібна свіжа? — млосно промовила Рита, стоячи перед літнім чоловіком у напівпрозорому шовковому пеньюарі.
Бізнесмен раптом немов відчув себе молодшим років на двадцять. Його настрій злетів до небес, а пульс прискорився. Того вечора вони проговорили дуже довго. Звісно, ні про яке прання не могло бути й мови. Тем для розмов виявилося безліч, адже чоловік був справді ерудованим та цікавим співрозмовником.
З того часу так і повелося. Усі вечори Іллі Савовича тепер проходили виключно в товаристві молодої красуні. Чи було це справжнє кохання — сказати важко. Але те, що старий мільйонер уже не уявляв свого подальшого життя без Марго, виявилося чистою правдою.
Рита ж, освоївшись у статусі неофіційної господині, раптом чітко усвідомила: здійсненню її найзаповітнішої мрії заважає лише законна дружина. Але бруднити руки чи робити щось кримінальне хитра інтриганка не збиралася — вона була надто обережною і розважливою для цього.
Натомість Марго застосувала витончену психологічну маніпуляцію. Щовечора вона ніжно гладила Іллю Савовича по сивому волоссю і співчутливо шепотіла йому на вухо:
— Любий, мені так боляче дивитися, як Ганна Костянтинівна страждає тут… Наші лікарі безсилі. Я читала про один закритий елітний санаторій “Карпатський Едельвейс”. Там унікальне гірське повітря, найкращі європейські спеціалісти, цілодобовий догляд преміум-класу. Це коштує шалених грошей, але хіба ти будеш економити на здоров’ї дружини? Їй там буде набагато краще, спокійніше… Зроби це заради неї.
Ілля Савович, який і сам внутрішньо втомився від атмосфери лікарні у власному домі, врешті-решт піддався на ці солодкі вмовляння. Він перевіз дружину до найдорожчого закритого пансіонату. А за кілька місяців важка хвороба остаточно взяла своє, і Ганна Костянтинівна тихо відійшла у засвіти уві сні, оточена найкращим медичним доглядом.
Руки Марго були абсолютно чистими. Вона блискуче зіграла роль турботливого янгола, і жодних підозр ні в кого не виникло. Бізнесмен горював зовсім недовго і вже незабаром офіційно взяв заміж свою молоду “рятівницю від самотності”.
Тепер для Марго настало зовсім інше життя — життя, сповнене безмежних можливостей, розкоші та найдорожчих спокус великого міста. Ставши законною дружиною мільйонера, вона нарешті отримала омріяний статус столичної світської левиці.
Цілими днями дівчина безтурботно вешталася найдорожчими бутиками в центрі Києва, скуповуючи брендові сумки та ювелірні прикраси. Вона робила це не лише заради задоволення, а й для того, щоб якомога далі відтягнути той неминучий вечірній момент, коли доведеться залишитися зі старим чоловіком наодинці в його величезному будинку.
Вона вже напам’ять знала всі його довгі життєві історії, однакові жарти та спогади про минуле. Марго відверто нудьгувала, але заради свого світлого та фінансово безхмарного майбутнього доводилося терпіти, стиснувши зуби і малюючи на обличчі маску ідеальної, закоханої дружини.
Десять років пролетіли майже непомітно. Марго вже остаточно звикла до стабільного ритму життя з Іллею Савовичем. А щойно літній мільйонер засинав у своїй кімнаті, прийнявши прописані лікарями снодійні, його молода дружина тихенько спускалася на перший поверх… до свого таємного коханця — водія Сергія.
Їм було дуже добре разом. Молодий, спортивний Сергій давав Риті те палке відчуття справжнього життя та емоцій, яких вона не могла отримати від законного чоловіка. Здавалося, вони дійсно подобалися одне одному, об’єднані цією солодкою таємницею під носом у довірливого господаря.
Тим часом Ілля Савович згасав просто на очах. Роки та перенесені стреси брали своє. А хитра Марго лише з нетерпінням, прихованим за фальшивими зітханнями, чекала того омріяного дня, коли нарешті стане повноправною і єдиною власницею всієї його величезної бізнес-імперії.
І ось цей день настав. Літній бізнесмен помер уві сні. Тихо, спокійно і без жодних мук.
На розкішному похороні, що відбувся на центральній алеї престижного міського кладовища, Марго влаштувала справжню виставу. Заламуючи руки в дорогих чорних рукавичках, вона гучно ридала і рясно поливала “гіркими” сльозами свіжу могилу свого чоловіка.
Офіційне оголошення заповіту було призначено на наступний вівторок у кабінеті приватного нотаріуса.
З самого ранку Марго перебувала у чудовому, піднесеному настрої. З нагоди такого доленосного моменту у своєму житті вона вбралася у найкращу дизайнерську сукню і обвішалася діамантами так, що нагадувала сяючу новорічну ялинку. Вона вже подумки робила ремонт в особняку і планувала європейські канікули з Сергієм.
Літній нотаріус, поправивши окуляри і тактовно кашлянувши, неквапливо взявся зачитувати офіційний документ. Із кожним його словом про активи, рахунки та нерухомість молода вдова розквітала на стільці, немов рідкісна тропічна лілія!
