Вона впустила кавун йому під ноги і згоріла від сорому! Хто ж знав, що цей незграбний випадок на курорті назавжди змінить її самотнє життя…
Подумавши ще кілька днів і зваживши всі «за» і «проти», Оля нарешті здалася. Вона взяла на роботі відпустку, купила квиток на потяг і вирушила на Одещину в самий розпал оксамитового сезону. З прохолодної, дощової столичної осені вона ніби пірнула в обійми ласкавого, ще по-літньому теплого моря.
Вона поселилася в затишному гостьовому будинку і намагалася розслабитися. Звісно, Оля страшенно сумувала за сином. Вона телефонувала по відеозв’язку по кілька разів на день, тривожно розпитуючи, як там мама дає раду з енергійним і невгамовним трирічним непосидою.
Одного сонячного дня, повертаючись із місцевого ринку до свого номера, жінка не втрималася і купила величезний, смугастий кавун. Усю дорогу до гостьового будинку вона мріяла лише про одне: як дістане великий ніж, з хрускотом розріже товсту зелену скоринку, вдихне цей неймовірний свіжий аромат і з насолодою вп’ється зубами в солодку, цукрову м’якоть.
Кавун виявився напрочуд важким. Оля притискала його обома руками до живота, обережно несучи перед собою, ніби найбільший скарб. Назустріч їй вузькою вуличкою йшла галаслива компанія молоді, що голосно сміялася. Оля завбачливо відступила вбік, ближче до паркану, щоб уникнути зіткнення, але раптом ззаду на неї налетів якийсь незнайомий чоловік, що явно кудись поспішав.
Від несподіваного поштовху і переляку вона зойкнула і мимоволі випустила свою важку ношу з втомлених рук. Кавун полетів долу. Він гучно гепнувся на розпечений асфальт і з тріском розколовся навпіл, обдавши саму Олю та всю молодіжну компанію поруч щедрими бризками липкого червоного соку.
Студенти, які несподівано потрапили під цей солодкий душ, почали гидливо витирати з себе рожеві краплі та голосно, не соромлячись у виразах, обурюватися ситуацією.
— Ой, вибачте, будь ласка! Я випадково! — розгублено забелькотіла Оля, стоячи над мальовничими уламками зеленої скоринки у величезній калюжі кавунового соку.
Вона ледь не плакала від образи. В голові навіть промайнула безглузда думка: а чи не підняти собі хоча б найбільший, вцілілий шматок? Адже так шкода було залишати на дорозі таке добро, яке вона так довго тягнула!
— Перепрошую, шановні, це повністю моя провина! — раптом пролунав поруч впевнений чоловічий голос.
— Я зараз миттю збігаю на ринок і куплю вам новий, найбільший кавун! Тільки не йдіть нікуди, дуже вас прошу! Обов’язково дочекайтеся мене тут! — гаряче запропонував незнайомець.
Він дивився на Олю з таким щирим, винуватим виразом обличчя, що вона навіть розгубилася. Спочатку жінці хотілося відповісти йому якоюсь колючою фразою, розвернутися і гордо піти геть. Зрештою, вона й сама була трохи винна — треба було міцніше тримати свою покупку.
Але потім вона на секунду замислилася, важко зітхнула і вирішила для себе: а чому б, власне, і не прийняти таку привабливу пропозицію? Їй же так хотілося кавуна!
