— Я поспішаю! — А нащо поспішати на свій же похорон? — вигукнула мені навздогін чорнява ворожка…

На світанку того доленосного дня, коли сіре київське небо ледь почало світлішати, оперативна група Департаменту стратегічних розслідувань влаштувала ретельне спостереження за складськими приміщеннями компанії “Столичний Смак”. Інтуїція Максима та інформація, яку Олександр здобув тієї ночі від сп’янілої Ірини, не підвели.

Слідкуючи за кожним кроком респектабельної родини, оперативники зафіксували, як Віктор Павлович та Олена Миколаївна особисто зустрічаються з підозрілими незнайомцями на закритій території. Там, подалі від сторонніх очей, відбувалася передача великої партії нелегальних хімічних препаратів та заборонених синтетичних сполук.

Але це був лише початок масштабного викриття. Після блискавичної та успішної операції із затримання всіх фігурантів на гарячому, правоохоронці негайно розпочали обшук головного робочого складу. Те, що вони там побачили, шокувало навіть бувалих слідчих. Виявилося, що легальне виробництво заморожених млинців та вареників було лише ідеальною ширмою. Серед коробок із напівфабрикатами були сховані сотні розфасованих пакунків із сірим товаром. На звичайних харчових продуктах родина ніколи б не змогла заробити ті колосальні суми, якими так хизувалася.

Найстрашнішим для Олександра стало інше відкриття. Іра, його ніжна дівчина зі щирою усмішкою, була повністю і в деталях обізнана про всі кримінальні махінації своїх батьків. Більше того, її абсолютно влаштовував такий стан речей. Для неї гроші, розкішні автомобілі та брендовий одяг не мали жодного запаху.

Під час допитів і вивчення вилученої документації слідчі розплутали весь цей складний клубок. Як з’ясувалося, кілька місяців тому невідомі конкуренти вирішили підставити сімейний бізнес, нацькувавши на них Державну податкову службу. Податківці почали дуже прискіпливо стежити за рухом коштів компанії. І хоча критичних доказів відмивання грошей на той момент інспектори ще не знайшли, існував величезний ризик того, що тіньова імперія “Столичного Смаку” ось-ось завалиться, потягнувши за собою всіх учасників.

Допустити цього батьки Іри не могли за жодних обставин. Тоді на своїй таємній сімейній раді вони розробили цинічний план порятунку: інсценувати грандіозну крадіжку коштів та майна компанії, яку можна було б легко “повісити” на підставну особу. Це давало їм ідеальне виправдання перед податковою — мовляв, усі невідповідності в бухгалтерії та зниклі активи є наслідком дій шахрая-директора. Паралельно вони вже готували документи для відкриття нової, чистої фірми, через яку планували продовжувати свій тіньовий бізнес без зайвих очей.

І на роль цього цапа-відбувайла вони не придумали нічого кращого, ніж використати власного зятя. Того самого бідного, амбітного юнака без впливових родичів.

З попереднім нареченим Ірини все пішло не за планом. Той хлопець випадково побачив те, чого не мав бачити — він став свідком вивантаження реального, забороненого товару. Сім’ї довелося діяти негайно, грубо і жорстоко. Вони просто позбулися його. Як цинічно зізнався на допиті Віктор Павлович: “Немає людини — немає проблеми”. Хлопця вивезли за місто і змусили назавжди залишитися в глухій лісовій хащі.

Але цього разу, обравши на роль жертви Олександра, підступна родина діяла набагато обережніше та хитріше. Щоб мінімізувати контакти “наївного дурника” зі своїм реальним бізнесом до потрібного моменту, вони пообіцяли купити для молодих окрему квартиру. План був бездоганним: одразу після гучного весілля урочисто запропонувати Сашкові посаду генерального директора і “частку” в бізнесі. Він мав би на радощах підписати стоси підроблених накладних, кредитних договорів та фінансових звітів.

А потім люблячі тесть і теща відправили б його разом з Ірою у той самий розкішний віп-комплекс “Кришталева Смерека” в Карпатах, де Сашко під час гірської прогулянки просто безслідно зник би у прірві. Після його “трагічного зникнення” Іра мала б у сльозах повідомити поліцію про втрату чоловіка, а її батьки в той самий час “раптово” виявили б на фірмі колосальні збитки та нестачу.

У підсумку все мало б виглядати так, ніби нечистий на руку зять обікрав довірливу родину своєї дружини, вкрав величезну суму грошей і тепер десь успішно переховується. А вони — лише нещасні жертви обставин і підлого шлюбного афериста.

Олександр ще довго не міг отямитися, сидячи в кабінеті слідчого. Йому було важко повірити, що родина, яка здавалася такою привабливою, інтелігентною і надійною, насправді виявилася зграєю холоднокровних хижаків. Іра та її батьки вміло носили маски зразкових громадян, але за цим розкішним фасадом ховалися по-справжньому моторошні таємниці.

На щастя, завдяки тій випадково підслуханій на терасі розмові, Олександр дізнався правду раніше, ніж пастка зачинилася. Він усвідомив усю глибину прірви, на краю якої стояв. Якби він не сховався за тією пальмою, якби не прислухався до кожного слова, він гарантовано став би їхньою наступною жертвою.

З важким серцем, відчуваючи гіркоту зради, але водночас із неймовірним, п’янким відчуттям полегшення, Олександр офіційно розірвав заручини і викреслив цих людей зі свого життя назавжди.

Повертаючись того вечора до своєї маленької орендованої квартири на околиці Києва, Сашко дивився у вікно автобуса на знайомі вулиці і раптом пригадав ту саму ранкову зустріч. Виходить, що абсолютно випадкова ромська жінка у старому автобусі буквально врятувала йому життя! Вона мала рацію у кожному своєму слові. Того дня хлопець, сам того не розуміючи, дійсно щосили поспішав на свій власний похорон.

Як добре, що він тоді не відмахнувся від її дивних слів. Як добре, що він усе-таки прислухався до її поради і зайшов у той проклятий ресторан через бічні двері. Інакше його дні вже точно були б злічені.