Він поїхав, залишивши матір саму — але згадав про одну річ і повернувся…
Ольга фізично відчувала, як назавжди втрачає невидимий зв’язок зі своєю єдиною дитиною. Довгими безсонними ночами вона сиділа на кухні і згадувала минуле. Згадувала, як вони з Тарасом сліпо балували малюка, як пробачали йому кожну провину, дозволяючи абсолютно все. Тепер ці спогади болісно картали її серце.
— Може, я була занадто м’якою? — вголос питала вона в порожнечі, дивлячись на зачинені двері його кімнати.
Тривога переросла у справжній страх того дня, коли Остап прийшов додому і недбало кинув на стіл новенький, дорогий мобільний телефон.
— Звідки це в тебе? — Ольга миттєво напружилася, відчуваючи недобре.
— Подарували, — глухо буркнув син, старанно уникаючи її прямого погляду.
Вона нутром відчувала, що він бреше, що тут криється якась таємниця, але не мала жодного уявлення, як докопатися до правди. Її материнське серце болісно стискалося від передчуття біди: ким стає її син? У школі колеги вже не раз обережно натякали їй, що Остап зв’язався з поганою компанією. Вона намагалася вивести сина на відверту розмову, але він агресивно заперечував усе. Ольга почувалася абсолютно безсилою, а та страшна самотність, яка оселилася в її душі ще за життя Тараса, тепер щодня безжально душила її.
У вісімнадцять років хлопець перетворився на абсолютно чужу людину. Він практично перестав з’являтися у власній квартирі, проводячи свої ночі в компанії сумнівних друзів. Ольга не полишала спроб достукатися до залишків його совісті, але щоразу боляче розбивалася об глуху стіну байдужості.
— Остапе, благаю тебе, ти ж зараз вчишся в університеті, куди ти постійно ходиш? — із відчаєм питала вона, ледве стримуючи гарячі сльози.
— Мам, я вже давно не дитина, відчепися від мене нарешті! — кричав він у відповідь, з усієї сили грюкаючи дверима.
Вона хапалася за голову і просто не могла збагнути, де саме припустилася фатальної помилки у вихованні. Може, вона справді любила його занадто сильно? А може, якби Тарас залишився живим, він би зміг напоумити хлопця?
Ольга продовжувала працювати в школі, але ціни нестримно росли, і її зарплати ледве вистачало на базові потреби. Остап же почав нахабно вимагати у матері гроші на свої незрозумілі справи.
— Мам, дай пару сотень, дуже треба, — буденно бурчав він, не вважаючи за потрібне пояснити, на що саме підуть ці кошти.
Вона намагалася відмовляти, але хлопець вмикав жорсткий психологічний тиск.
— Ти що, для рідного сина грошей пошкодуєш? — маніпулював він.
Зрештою, Ольга з важким серцем здавалася і віддавала йому останнє. Але дива не сталося. Одного похмурого дня вона дізналася страшну новину — Остап просто перестав ходити на пари і повністю прогуляв цілий семестр у своєму університеті.
— Тебе ж відрахують! Що ти робиш?! — у розпачі кричала вона.
— Та мені взагалі байдуже, я і без того в житті нормально розберуся, — презирливо відмахнувся він.
