Він поїхав, залишивши матір саму — але згадав про одну річ і повернувся…
Ольга тільки приречено похитала головою, але глибоко всередині по тілу розливався солодкий адреналін від цієї маленької авантюри. Спочатку вони блукали набережною Дніпра. Чорна вода віддзеркалювала жовті ліхтарі, а свіжий річковий бриз змішувався з бензиновим подихом вечірніх вулиць. Згодом компанія дісталася молодіжного клубу в самому серці міста. У ті далекі вісімдесяті роки дискотеки мали особливий шарм: з динаміків гриміли перші радянські поп-хіти упереміш із західним диско, кольорові софіти різали напівтемряву, а на танцполі яблуку ніде було впасти.
Для дівчини, чий світ досі обмежувався сільськими посиденьками на лавці, це було справжнє потрясіння. Вони протанцювали до самої півночі. Ольга сміялася так щиро, як ніколи раніше, повністю розчинившись у моменті. Повернення до гуртожитку перетворилося на окрему комедію — вони лізли крізь відчинене вікно, давлячись від сміху, мов малі школярки.
— Оль, ну ти даєш! Наша нова зірка! Бачила б ти себе, як із тим хлопцем витанцьовувала, — почала піддражнювати її Оксана, тільки-но вони завалилися на ліжка.
— Та перестаньте, він же сам підійшов, — Ольга сховала розчервоніле обличчя в долонях, але усмішка не сходила з її вуст.
Ця ніч назавжди врізалася в її пам’ять. Так, ті скромні батьківські гроші, виділені на місяць життя, трохи розтанули, але кожна витрачена копійка вартувала цих емоцій. У кімнаті ще довго не стихали перешіптування.
— А Ольга в нас, виявляється, з секретом. Не така вже й тихоня, — хихикала Юля.
— До речі, той хлопець… він з нашого універу. Точно вам кажу, ще зустрінетеся, — авторитетно заявила Наталка, накручуючи пасмо волосся на палець.
Ольга промовчала, але серце раптом зробило кульбіт. Той незнайомець з танцполу залишив у її думках дивний, хвилюючий слід. Звали його Тарасом. Високий, ставний, із такою відкритою усмішкою і неймовірно проникливим поглядом, від якого мурахи бігли по шкірі. Він виявився студентом старшого курсу, і місцеві дівчата вже давно перешіптувалися, що такий кавалер — справжній джекпот. Ольга червоніла від цих балачок, але десь глибоко в душі жевріла надія побачити його знову.
Навчальні будні закрутили її у своєму вирі. Лекційні зали, важкі семінари, нескінченні гори списаних конспектів. Ользі справді подобалося вчитися, вона вбирала знання, мов губка, уявляючи свій майбутній клас. Але вечірнє життя столиці додавало тим будням необхідних прянощів. Якось Оксана потягнула її на квартирник — страшенно популярний тоді формат відпочинку, коли молодь набивалася в чиюсь тісну кімнату, щоб послухати гітару і поговорити про високе.
Дійство відбувалося у старенькій хрущовці в районі Лук’янівки. У повітрі висів густий запах домашніх пиріжків, а багатоголосся зливалося з переборами гітарних струн. У кімнаті було не проштовхнутися: хтось надривно співав, хтось заливисто реготав, попиваючи звичайний ягідний компот, який господарі жартома видавали за вино. І раптом, крізь цю людську масу, Ольга побачила його. Тарас стояв біля вікна. Їхні погляди перетнулися, і дівчина відчула, як їй забракло повітря.
— О, ось і наша зірка завітала! — пролунав над вухом його голос. Він протиснувся крізь натовп і зупинився зовсім поруч. — Привіт. Навіть не думав, що ти любиш такі гучні тусовки.
— Привіт… Та я і сама від себе такого не очікувала, — зніяковіла вона, але Наталка, яка стояла позаду, боляче штовхнула її ліктем у бік, ледь чутно просичавши: Не стій як укопана, дій!
Вони проговорили весь вечір напроліт. Про музику, про складні заліки, про найпотаємніші мрії. Тарас зізнався, що хоч і виріс на київському асфальті, але обожнює їздити до бабусі на Черкащину — бо тільки там буває така густа тиша і такі величезні зорі. Ольга, розчулившись, розповіла про свою мрію викладати дітям, а він слухав так уважно, ніби вона відкривала йому таємниці всесвіту. Коли гості почали розходитися, Тарас наполіг на тому, щоб провести її до гуртожитку.
— Тільки не здумай відмовлятися, я сьогодні добрий і не кусаюся, — він лукаво примружився.
