«Не йди під вінець, поки не перевіриш його авто», — порадила мені ворожка у дворі. Знахідка змусила її завмерти…

Наступного ранку їхній грандіозний, ретельно продуманий «план повного перезавантаження» неминуче вимагав свого логічного продовження. Тож дівчата, озброївшись гарним настроєм, вирушили до стильного, сучасного салону краси, що ховався в затишному провулку неподалік від галасливої станції метро «Лук’янівська».

Щойно вони переступили поріг цього жіночого раю, їх миттєво огорнула неймовірно розслаблююча, майже гіпнотична атмосфера. У теплому повітрі витав тонкий, заспокійливий аромат квітучої лаванди, який химерно і солодко переплітався з нотками пряної ванілі, а з прихованих динаміків м’яко лилася приємна, тиха лаунж-музика.

Софія несподівано зловила себе на думці, що вже дуже, катастрофічно давно не дозволяла собі таких простих, егоїстичних жіночих радощів. Увесь її час і ресурси йшли на побудову їхнього з Антоном спільного «ми», у якому для самої Софії місця майже не залишалося. Але зараз вона всім своїм єством, кожною клітинкою відчувала, що заслужила на цей розкішний відпочинок як ніхто інший.

Вони неймовірно комфортно, наче королеви, влаштувалися у глибоких, м’яких велюрових кріслах. Олена, абсолютно не гаючи дорогоцінного часу, одразу ж узялася прискіпливо, з виглядом суворого критика вивчати величезну, яскраву палітру гель-лаків.

— Так, моя люба подруго, тобі сьогодні однозначно потрібно зробити щось максимально яскраве і вибухове. О, дивись сюди! Ось цей насичений колір фуксії — це ж просто ідеальний, бездоганний варіант для твого нового старту! — впевнено заявила вона, тріумфально простягаючи Софії пластикову палітру з вибраним кричущим відтінком.

Софія знову трохи зам’ялася, відчуваючи знайомий укол невпевненості. Вона роками звикла до непомітного, стриманого нюдового манікюру, і такі насичені, яскраві, майже неонові кольори завжди здавалися їй занадто зухвалими. Такими, що привертають зайву, непотрібну увагу до її персони.

— Ти точно впевнена? Мені чомусь здається, що це буде надто крикливо і, можливо, навіть трохи вульгарно для мене, — з відвертим сумнівом у голосі промовила вона, роздивляючись яскравий пластиковий ніготь на палітрі.

Але Олена лише безапеляційно, різко похитала головою, одним махом відкидаючи всі її надумані заперечення.

— Софі, завчи це як правило: ти більше не та залякана, сіра мишка, яка звикла ховатися у своїй темній, безпечній норі. Ти пройшла через справжнє, виснажливе пекло, ти вижила, а тепер настав твій законний час яскраво сяяти! Беремо тільки фуксію. Я тобі особисто гарантую, що вона буде тобі надзвичайно, до нестями личити! — наполегливо, не терплячи заперечень, заявила подруга.

Софія остаточно здалася під цим дружнім натиском. Вона тепло, з вдячністю усміхнулася майстрині, яка вже чекала на її рішення, і ствердно кивнула, погоджуючись на цей невеличкий, але такий важливий візуальний експеримент.

Поки привітна, зосереджена дівчина-майстер акуратно, міліметр за міліметром, шар за шаром наносила яскравий лак на її доглянуті нігті, подруги продовжували безтурботно, по-дівочому базікати. Вони жваво обговорювали майбутню вечірку в Сашка, будували грандіозні, майже наполеонівські плани на цю непередбачувану осінь, і навіть згадували якісь старі, дуже кумедні історії з університетського минулого. Ці спогади зараз, через призму всього пережитого болю, здавалися їм такими далекими, наївними, але неймовірно світлими.

Софія сиділа у м’якому кріслі, заворожено, майже не кліпаючи, спостерігаючи, як впевненими, точними рухами майстрині насичений лак кольору яскравої фуксії покриває її нігті. Спочатку цей відтінок дійсно здався їй надто зухвалим, навіть кричущим, але з кожним новим, плавним помахом тонкого пензлика вона фізично відчувала, як десь глибоко всередині її свідомості прокидається щось абсолютно нове. Сміливе, зухвале, майже забуте бажання кардинальних, незворотних змін.

Олена, яка зручно влаштувалася в сусідньому кріслі, вже встигла обрати для себе глибокий, благородний і насичений синій колір. Тепер вона весело, невимушено базікала з дівчатами-майстринями про останні модні тренди цієї мінливої осені, наповнюючи салон своїм дзвінким сміхом.

— Ти хоч танцюватимеш завтра на цій вечірці? — раптом запитала Олена, хитро, з лукавим прищуром глянувши на Софію через роздільний столик. — Бо раніше ти ж постійно страшенно соромилася і тихо сиділа десь у найтемнішому куточку, попиваючи водичку.

Софія щиро, відкрито і дуже легко розсміялася.

— Знаєш, цього разу мені абсолютно, кришталево байдуже, що про мене подумають інші люди. Я хочу відірватися на повну котушку! — рішуче сказала вона, фізично відчуваючи, як у її зраненій, пошматованій душі з кожною новою хвилиною розквітає давно забута, дивовижна і п’янка легкість.

— Тобі шалено пасує цей колір, Софі. Вважай, що це твій офіційний, задокументований новий старт, — сказала подруга, кинувши швидкий, оцінюючий погляд на її руки і підморгнувши.

Коли манікюр був остаточно, ідеально завершений, дівчата підійшли до великого, яскраво освітленого дзеркала в просторому холі салону. Глянцевий, бездоганний лак на нігтях Софії ефектно і дорого виблискував під м’яким, теплим світлом дизайнерських ламп. Він миттєво додавав всьому її стриманому образу тієї необхідної, сміливої краплі яскравості, якої їй так бракувало. Вона повільно повернула руки, уважно, з неприхованим задоволенням розглядаючи їх з різних боків, і раптом відчула, як куточки її губ самі собою, без жодних зусиль піднімаються вгору.

— Ну що, тепер ти морально на всі сто готова до сьогоднішньої гучної вечірки в Сашка? — з усмішкою запитала Олена. У руках вона тримала два високі, запітнілі келихи з освіжаючими безалкогольними коктейлями, якими їх щойно дуже люб’язно і привітно пригостив адміністратор салону. — Чи тобі ще потрібен якийсь час, щоб остаточно звикнути до свого власного, нового і неймовірного «я»?