«Ти вже оформила спадщину на бабусину квартиру? Чудово! – зраділа свекруха. – А тепер продавай і неси гроші, терміново треба!»
Олена міцно стиснула губи. У душі вже не просто зароджувалася, а пускала глибоке коріння важка, гірка підозра. Вона страшенно не хотіла провокувати конфлікт, не хотіла псувати стосунки ні з коханим чоловіком, ні з його владною матір’ю, але те гнітюче відчуття небезпеки не відпускало її ні на мить.
Того ж самого вечора Галина Петрівна завітала до них на вечерю. Господарюючи на їхній маленькій кухні, вона енергійно помішувала борщ у каструлі й гучно, на всю квартиру, ділилася своєю життєвою мудрістю.
— Я в питаннях нерухомості розбираюся як ніхто інший, Оленко. Тарас зробив виключно правильний і зрілий крок, що одразу звернувся за порадою до мене. Я своїми каналами швидко все це владнаю, виб’ю найкращі умови, а ви потім мені тільки дякувати будете за такий старт.
Олена, спершись на одвірок, спробувала обережно вставити бодай слово в цей монолог.
— А можна мені хоча б поглянути на попередній договір? Я дуже хочу зрозуміти всі деталі, права сторін, відповідальність забудовника…
Свекруха недбало відмахнулася ополоником, поширюючи кухнею густий аромат буряка та часнику.
— Та що там тобі дивитися, дитино? Там суцільна юридична термінологія. Забудовник роками перевірений, терміни здачі об’єкта абсолютно реальні, а метраж квартири просто шикарний. Чого тобі ще треба для щастя?
Тарас, який сидів за столом в очікуванні вечері, активно підтакнув матері.
— Олено, справді, розслабся вже. Ми й так забагато дорогоцінного часу згаяли, поки сиділи й відкладали ті копійки. Зараз ринок такий, що треба діяти блискавично!
Вона нічого не відповіла. Мовчки сіла за стіл, механічно ковтаючи гарячий борщ, і з кожною ложкою все гостріше відчувала, як її власна думка, її страхи та її голос абсолютно нікого в цій кімнаті не цікавлять.
Наступного дня, повернувшись до їхньої тісної орендованої квартири на Позняках, Олена зібрала всю свою внутрішню рішучість у кулак. Вона сиділа за тим самим кухонним столом, чекаючи, поки Тарас повернеться з роботи. Коли в замку клацнув ключ і чоловік переступив поріг, вона не стала ходити манівцями.
— Тарасе, я хочу досконало розібратися в тому, що саме ми збираємося підписувати, — сказала вона тихо, але з такою твердою ноткою наполегливості в голосі, якої він раніше в ній не помічав.
Він роздратовано зітхнув, з глухим стукотом кинувши свою робочу сумку просто на підлогу в коридорі.
— Мама вже все остаточно вирішила і погодила. Там усе абсолютно нормально і законно. Але оформити папери на нас двох зараз надзвичайно складно — юристи забудовника вимагають одного офіційного власника, щоб не затягувати процес затвердження.
Олена відчула, як усередині все враз стиснулося в тугий, болючий вузол.
— Але ж ми говоримо про наше спільне майбутнє, про наші спільні гроші. Чому я не бачу в цих паперах жодного, навіть найменшого натяку на свою присутність у цьому проєкті?
Тарас змучено провів широкою долонею по скронях, демонструючи, як сильно його втомлюють ці розмови.
— Олено, благаю тебе, скільки можна повторювати? Це тимчасовий захід. Мама дала слово, що потім ми все перепишемо без жодних проблем чи скандалів. Ти ж чудово знаєш, вона бажає нам виключно добра.
Тривога, що народилася напередодні, не зникла, а лише пустила глибше коріння в її душі. Галина Петрівна, звісно, не була чужою людиною, але Олена фізично відчувала, як її безжально відсувають на другий план у її ж власному житті. Того вечора вона лягла в ліжко з таким важким серцем, ніби проковтнула камінь. Сон був неспокійним, сповненим тривожних марень, а ранок почався не з аромату кави, а з різкого, вимогливого дзвінка свекрухи.
— Оленко, я вже з самого ранку переговорила з нашим менеджером. Вони поки що тримають ту ідеальну квартиру спеціально для нас, але треба негайно поспішити з першим внеском. У мене все під абсолютним контролем! — голос Галини Петрівни в динаміку звучав твердо, безапеляційно і майже наказово.
Олена спробувала втиснути свої сумніви в цей потік непохитної впевненості.
— А якщо щось піде не за планом? Я читала, що в таких масштабних комплексах часто бувають критичні затримки зі здачею в експлуатацію.
У слухавці пролунало зневажливе пирхання.
— Та що ти вічно вигадуєш якісь проблеми на рівному місці? Це надзвичайно надійна фірма, я особисто перевіряла їхні попередні об’єкти. Усе буде здано вчасно, і крапка.
