Наталя неохоче йшла додому — адже там на неї чекали вічно невдоволена свекруха та чоловік-інвалід, за яким вона віддано доглядала. Але щойно переступила поріг — завмерла, підслухавши їхню розмову…
Минув довгий, сповнений паперової тяганини та нервів місяць. Нарешті відбулося судове засідання щодо розірвання шлюбу між Наталією та Петром. Вийшовши з масивних дверей столичного суду на свіже повітря, Наталя глибоко і з насолодою видихнула. Тепер вона офіційно вільна. Вільна і від Петра-маніпулятора, і від його токсичної сімейки.
Увесь цей час Єгор постійно підтримував жінку. Навіть сьогодні він спеціально відпросився з роботи, щоб бути поруч із нею в такий непростий день і підставити своє міцне чоловіче плече.
— Який же він усе-таки хороший чоловік! — прошепотіла Настя, з радістю спостерігаючи за тим, як Єгор купує Наталі каву в кіоску неподалік. — Порівняно з твоїм колишнім чоловіком, це просто чисте золото, а не людина. Тримайся за нього!
— Час покаже, Настю, — невизначено знизала плечима Наталя, ховаючи щасливу усмішку.
Вона чудово розуміла, що її найкраща подруга має рацію на всі сто відсотків. Але після жорстокої зради чоловіка жінка просто боялася знову беззастережно довіряти людям.
У цей момент із будівлі суду вальяжною ходою вийшов Петро. Він був неймовірно задоволений і сяяв, мов начищена мідна монета, адже Наталя стримала своє слово і справді не стала подавати на поділ його нової автомийки.
— Що ж, бувай, колишня! — зверхнім, переможним тоном кинув Петро, порівнявшись із Наталею. — Як же все-таки прекрасно бути абсолютно вільним і багатим чоловіком!
— І не кажи, синку! — підтакнула Лариса Іванівна, яка стояла поруч із сином і просто світилася від щастя.
Вона була в захваті, що її колишня, «сіра» невістка не стала претендувати на їхній родинний бізнес. Тепер, мабуть, дуже скоро здійсниться її давня мрія — велика автобусна подорож країнами Європи.
— Ти тільки не забудь, що дуже скоро станеш татом! — єхидним тоном нагадала Настя, не витримавши цього параду лицемірства. — А на немовля, пелюшки і візочки потрібно дуже багато грошей! Аліменти ніхто не скасовував.
— Якось розберусь без твоїх порад! — зло буркнув Петро. Увесь його гарний, переможний настрій ніби вітром здуло.
Річ у тім, що після того, як Петра випустили під особисте зобов’язання до суду за напад на вагітну Олену, він щодня оббивав пороги її квартири, роблячи все можливе і неможливе, щоб жінка його пробачила.
Переляканий перспективою реального тюремного строку, Петро був готовий навіть офіційно одружитися з нею! Але Олена була налаштована дуже рішуче і відповідала йому категоричною відмовою. Їй більше не потрібен був такий чоловік-зрадник, який у будь-який незручний момент готовий від неї безжально позбутися.
— Оленочко, мила, я тебе так кохаю! Пробач мені, це було випадково! — стоячи на колінах на холодному кахлі в під’їзді, виблагав прощення Петро.
Він наївно вирішив: якщо Олена забере заяву і пробачить його, то і кримінальний суд буде до нього максимально поблажливим.
— Ти просто зобов’язана мене пробачити заради нашої дитини!
— Петьо, я тебе вже давно пробачила! — втомлено зітхнула Олена, дивлячись на це жалюгідне видовище. Їй до смерті набридли ці щоденні театральні візити колишнього коханця. — У мене до тебе залишилося лише одне-єдине прохання: залиш мене в спокої назавжди.
— Як я можу це зробити?! — трагічно заламував руки Петро. — Ти мені потрібна! Тим більше, що в нас скоро буде спільна дитина!
— У мене буде дитина! А не в нас! — жорстко поправила його жінка.
— Ти хочеш навмисно позбавити мене рідного сина чи доньки?! — пафосним тоном вигукнув чоловік. Він дивився на Олену, старанно намагаючись видавити із себе сльозу розкаяння.
Від цього дешевого і бездарного спектаклю, влаштованого Петром, Олена не витримала і просто голосно розсміялася йому в обличчя.
— Петьо, йди додому! До мами! — жінка рішуче і з силою зачинила важкі двері квартири, залишивши невдаху-актора одного на колінах у під’їзді.
Наступного дня візит Петра повторювався за тим самим сценарієм. Якщо Олена не відчиняла двері, то чоловік довго й настирливо дзвонив у дзвінок. Коли він розумів, що її немає вдома або вона принципово не відкриє, Петро просто сідав на сходинки і понуро чекав на свою жертву.
Петро залишився абсолютно один, зі своїми проблемами сам на сам. Йому не було до кого звернутися по допомогу, адже його найвірніший друг, інспектор поліції Славко, віднедавна взагалі не виходив на зв’язок.
Оскільки в поліцейського не було ні дружини, ні батьків, Петро навіть не знав, у кого розпитати про місцезнаходження друга. Він кілька разів приходив до управління патрульної поліції, але там йому сухо відмовили в будь-якій інформації.
Насправді Славко вже давно перебував під слідством у слідчому ізоляторі. Наталя разом із Єгором, отримавши відео з банку, одразу ж написали на нього розгорнуту заяву про вимагання хабара та фальсифікацію документів до Державного бюро розслідувань. Була миттєво спланована і проведена блискуча спецоперація, після якої Славка заарештували «на гарячому».
«Гроші принесли?» — жадібно запитав Славко, підходячи до Наталі рівно через тиждень у темному Голосіївському парку.
«Я так розумію, що зараз ідеться про ті самі пів мільйона гривень, які ви вимагаєте в якості плати за відеоролик? На якому чітко зазнята аварія, в якій насправді винен Петро Олексієнко?» — голосно і дуже чітко уточнила Наталя для прихованого мікрофона.
«Так», — задоволено кивнув головою Славко, навіть не підозрюючи про пастку.
Його очі загорілися хижим вогнем. Він уже не раз подумки пошкодував, що назвав таку «маленьку» суму, адже бачив минулого разу, що Наталя була готова заплатити набагато більше. У цей момент Славко остаточно втратив здатність мислити тверезо. Він думав лише про легкі гроші.
«А ви не думали, що це дуже важливий і прямий доказ у кримінальній справі?» — не витримала жінка, дивлячись на друга свого колишнього чоловіка з відвертою огидою.
«Що?» — остовпів чоловік, не розуміючи, про що вона раптом заговорила. Яка ще справа?
«Я принесла всю суму», — тут же змінила тон Наталя, щоб не злякати Славка раніше часу. — «Де обіцяне відео?»
«Ось тут, на цій малесенькій флешці», — Славко поквапливо простягнув Наталі пластиковий носій.
«Ось ваші гроші», — Наталя віддала чоловікові важкий паперовий пакет зі спеціально міченими купюрами. — «Це ваша щедра плата за той доказ, який ви як поліцейський зобов’язані були безкоштовно передати слідству пів року тому».
Славко жадібно відкрив пакет, почав перебирати новенькі банкноти і навіть не відразу зрозумів сенс слів, сказаних жінкою. А вже через пару секунд з усіх боків пролунало: «Працює ДБР! Руки на капот!». Перед ним, немов з-під землі, виросли оперативники спецпідрозділу.
Після першого ж тривалого спілкування зі слідчим, припертий до стіни неспростовними доказами, колишній інспектор зізнався у всіх своїх посадових злодіяннях. Зокрема і в підтасовуванні фактів у протоколі аварії, справжнім винуватцем якої був п’яний Петро.
Природно, про ганебний арешт Славка Петро нічого не знав. Чоловік навіть почав думати, що найкращий друг його просто «кинув» і поїхав жити в інше місто. Петро сильно ображався на нього за такий підлий вчинок, адже йому так потрібна була підтримка, тому він і продовжував обходжувати Олену.
Але жінка для себе твердо і безповоротно вирішила, що буде виховувати свого малюка сама, без цього брехливого маніпулятора. Принаймні, в її новому житті більше ніколи не буде ніякого Петра.
Настя після всіх цих бурхливих подій несподівано міцно здружилася з Оленою. Вона підтримувала майбутню маму всіма силами: і морально, і порадами, за що Олена була їй безмежно вдячна.
— Настю, я навіть не уявляю, що б я робила без твоєї підтримки! — не стримавши щирих слів, промовила Олена, коли Настя з Кирилом приїхали зустрічати її під час виписки з лікарні. Крім них, жінку ніхто більше не зустрічав.
Наталя була абсолютно не проти такої дивної дружби своєї подруги з Оленою. Так, вона все ще не довіряла майбутній матері, і Олена це чудово розуміла і приймала як належне.
— Подруго, ну пробач ти вже її остаточно, — вкотре намагаючись повністю налагодити теплі стосунки між Наталею та Оленою, просила Настя.
— Та я й не злюся на неї зовсім, — спокійно знизала плечима Наталя, попиваючи каву. — Я чудово розумію, що вона стала такою ж жертвою брехні Петра, як і я. Просто я усвідомлюю, що в тому становищі, в якому вона зараз опинилася, є і чимала частка її власної провини. Вона ж знала, що він одружений.
— А Петро? Хіба він не винен?! — поставивши руки в боки, обурено запитала Настя. Їй не подобалося, що Наталя ніяк не може повністю прийняти Олену у їхнє коло.
— Настю, що ти від мене хочеш почути? — запитала прямо Наталя, дивлячись у вічі подрузі.
— Я хочу, щоб ви нарешті стали нормально спілкуватися і дружити!
— Я з Оленою абсолютно нормально і цивілізовано спілкуюся, — зітхнула жінка. — Але я не хочу бути з нею близькими подругами. Для чого цей штучний театр? У мене є лише одна справді близька людина, яка пройшла зі мною вогонь і воду. І це ти.
— Ну… як знаєш, — задоволено, але з удаваною строгістю відмахнулася Настя. Вона чудово знала: якщо Наталя щось для себе вирішила, то так воно і буде. Нехай усе йде своїм природним шляхом, адже рано чи пізно час усе розставить по своїх місцях.
Минуло ще два напружених місяці.
Сьогодні був той самий довгоочікуваний день, коли суддя мав оголосити фінальний вирок Петру в кримінальній справі. Здавалося, він і досі, до останньої хвилини, не усвідомлював усієї серйозності та невідворотності цього заходу. Петро сидів на лаві підсудних у залі суду, одягнений у дорогий костюм, і самовпевнено всміхався.
Лариса Іванівна сиділа в першому ряду і всіляко підтримувала сина кивками та поглядами. Вона перебувала в твердій, непохитній упевненості, що її ідеального хлопчика просто пожурять, дадуть умовний строк і відпустять додому прямо із зали суду.
Але реальність виявилася набагато суворішою. Під час глибокої перевірки документів на його нову автомийку податкові інспектори виявили масштабні махінації: Петро вів повністю незаконну підприємницьку діяльність, відмиваючи гроші.
Тому в сукупності всіх доведених злочинів — п’яна ДТП з постраждалим, підкуп поліцейського, напад на вагітну жінку та фінансові махінації — Петру «засвітив» нехай і не максимальний, але цілком реальний тюремний строк із конфіскацією майна.
Як і його колишній друг Славко, який уже розпочав відбувати свій семирічний термін у колонії, Петро був шокований вироком. Коли на нього вдягали кайданки, ні Наталя, ні Олена не були присутніми в залі, щоб його підтримати чи хоча б подивитися на нього. Обидві жінки назавжди і повністю викреслили цього маніпулятора зі свого життя, чому тепер були несказанно раді.
Тим часом у Наталі стрімко, але дуже ніжно розвивався справжній роман із Єгором. Вони обоє не квапили події, поважаючи особисті кордони одне одного, і просто насолоджувалися теплим спілкуванням. Їм неймовірно подобалося перебувати в цьому легкому цукерково-букетному періоді: довгі вечірні прогулянки Києвом, кава в затишних кав’ярнях, розмови до світанку.
— Наталочко, ну коли ви вже нарешті запросите нас із Кирилом на своє весілля? — жартома квапила подругу невгамовна Настя.
— Нехай усе йде так, як іде, — щасливо усміхалася Наталя, перебираючи пальцями подарований Єгором кулон. — До того ж, я вже була одного разу заміжня, і мені там страшенно не сподобалося!
— Так просто заміж треба виходити за хороших, надійних чоловіків, а не за всяких там Петь! — повчально підняла палець угору Настя. Вона щиро і всією душею хотіла, щоб її найкраща подруга була безмежно щасливою.
Наталя подивилася на Єгора, який саме йшов до неї алеєю з букетом польових квітів, закоханими очима. Вона була щиро вдячна примхливій долі за те, що та дала їй другий шанс.
Можливість знову стати коханою, відчути себе під надійним захистом і покохати такого чудового, чесного чоловіка. Адже якби не Єгор і його наполегливість, Наталя навіть не уявляла, чи змогла б вона взагалі колись знову почати довіряти чоловікам.
Навіть із колишньою суперницею Оленою жінка знайшла спільну мову, і тепер вони час від часу спілкувалися як хороші, добрі знайомі, обмінюючись новинами про здоров’я майбутнього малюка.
Правду кажуть мудрі люди: у нашому житті все завжди відбувається саме так, як і має бути. І якби не те страшне і цинічне зрада Петра, то Наталя, напевно, і далі б жила з ним у брехні, мов сліпе, наївне кошеня, віддаючи всю себе людині, яка цього не варта.
А зараз вона була щаслива. Щаслива по-справжньому, вільно і глибоко, точно знаючи, що в її новому житті більше ніколи не буде місця ні зрадам, ні лицемірству, ні обману.
