«Ти навіть ходити не можеш!» — сміявся чоловік, представляючи гостям свою вагітну коханку. Він і гадки не мав, що я готова викрити всю правду…

Це було вже не просто подружня зрада. Це межувало з криміналом. Катерина зрозуміла, що Олексій не просто недбалий — він небезпечний.

Після аварії Олексій ізолював її від усіх, переконавши, що вона «занадто слабка». Тепер вона розуміла чому. Він боявся, що вона дізнається правду.

Катерина почала діяти. Вона зв’язалася зі своєю сестрою Лізою, яка працювала керівником відділу кібербезпеки у великій IT-компанії.

— Лізо, мені потрібна твоя допомога. Але це нелегально, — попередила Катерина.

Ліза лише хмикнула:

— Для тебе — що завгодно. Тим більше, я завжди знала, що Олексій — слизький тип. Він відвадив мене від твого дому, казав, що мої візити тебе втомлюють. Я думала, ти сама не хочеш мене бачити.

Завдяки навичкам Лізи вони отримали доступ до закритої переписки Олексія.

Це була скринька Пандори: листи до офшорних реєстраторів, переписка з лікарями, де він прямим текстом просив «збільшити седацію», і найгірше — детальні плани купівлі нерухомості для Вероніки за рахунок… благодійного фонду Катерини.

— Він крав з фонду «Безбар’єрний Київ»? — Катерина не могла повірити своїм очам. Це був її улюблений проєкт, який фінансував встановлення пандусів у школах та лікарнях.

— Понад вісім мільйонів гривень за останній рік, — підтвердила Ліза, показуючи транзакції. — Він списував це як «консультаційні послуги» та «представницькі витрати», а гроші йшли на рахунки підставних ФОПів, пов’язаних з Веронікою.

Злість стала її паливом. Катерина розробила план. Їй потрібно було виграти час, щоб відновити фізичну форму.

Вона продовжувала приймати «ліки» — тепер це були вітаміни, які Марина пересипала в оригінальні баночки. Для Олексія вона грала роль «слухняної дружини», яка постійно хоче спати.

Тим часом, тричі на тиждень, коли Олексій думав, що вона на «арт-терапії» в студії на Андріївському узвозі (яку нібито тримала знайома Марини), Катерина пітніла в реабілітаційному залі на іншому кінці міста.

Прогрес був неймовірним. Коли отрута вийшла з організму, м’язи почали слухатися. Вона вчилася стояти, робити крок, потім другий. Біль був пекельним, але думка про обличчя Олексія, коли він дізнається правду, змушувала її йти далі.

Фінальним пазлом став Микола — колишній охоронець з будмайданчика «Дніпровських Веж». Оксані вдалося знайти його в селі під Житомиром. Він довго відмовлявся говорити, але коли Катерина приїхала до нього особисто, совість чоловіка не витримала.

— Я не мав чергувати того дня, — зізнався Микола, крутячи в руках стару кепку. — Я підмінив напарника. Через два дні після вашого падіння приїхав пан Олексій. Він сказав, що на камерах є моменти, де ви плачете, і він хоче захистити вашу гідність. Попросив видалити все за той ранок. Дав п’ять тисяч доларів.

— Ви видалили? — запитала Оксана.

— З сервера — так. Але я зробив копію на флешку. Про всяк випадок. Знаєте, у таких справах крайнім завжди роблять охоронця.

Він виніс стару флешку. На відео, зернистому, але розбірливому, було видно ранок трагедії.

Олексій стоїть біля тієї самої платформи з виконробом. Він показує на хитке кріплення, щось сердито каже, а потім дістає з кишені конверт і передає його виконробу. Той киває і махає рукою робітникам, щоб ті забирали попереджувальні знаки. Через три години на цю платформу ступила Катерина.

Це був кінець. Не просто недбалість — свідомий злочин.

Катерина повернулася до Києва з флешкою в сумочці. До щорічного гала-вечора компанії залишалося три тижні. Олексій планував провести його прямо у них вдома, в маєтку в Конча-Заспі, щоб «Катрусі було зручніше».

Насправді, як з’ясувала Оксана через прослуховування, він планував саме там публічно представити Вероніку як свого повноправного партнера, а Катерину виставити як хвору жінку, що потребує спокою та опіки.

— Це жорстоко, — сказала Марина, коли вони обговорювали це в залі. — Принизити тебе у твоєму ж домі.

— Ні, — посміхнулася Катерина, витираючи піт з чола після тренування. — Це ідеально. Він сам будує сцену для свого краху.

За два тижні до вечора Катерина зустрілася з відомою журналісткою-розслідувачкою Соломією Вітвіцькою. Їй потрібен був розголос.

— Якщо ми це зробимо, шляху назад не буде, — попередила Соломія, переглядаючи документи. — Це війна з дуже впливовими людьми.

— Я вже на війні, — відповіла Катерина. — Просто досі я була беззбройною.

Підготовка йшла повним ходом. Ліза налаштувала систему «розумного дому» так, щоб у потрібний момент перехопити керування екранами та звуком.

Катерина продовжувала грати роль слабкої жертви. Вона навіть запитала Олексія, яку сукню їй краще вдягнути, дозволивши йому вибрати щось скромне і закрите, щоб приховати її схудле тіло. Але у неї був свій план.