«Ти навіть ходити не можеш!» — сміявся чоловік, представляючи гостям свою вагітну коханку. Він і гадки не мав, що я готова викрити всю правду…

Катерина стримала емоції, почувши, як Олексій вже поховав її кар’єру.

— Я все ще консультую, — твердо сказала вона. — До речі, щодо проєкту на Подолі, у мене є правки до фасадної групи…

— Катрусю, ти втомлюєшся, — м’яко перебив її Олексій, перехоплюючи ініціативу. — Олено, ходімо, я покажу вам макети.

І просто так, за секунду, її «вимкнули» з розмови.

Пізніше, коли водій допомагав Катерині сісти в їхній переобладнаний позашляховик, Олексій вже гортав стрічку новин у смартфоні.

— Завтра снідаю з інвесторами, — кинув він, не підводячи очей. — Домна приготує тобі все і принесе в ліжко.

— Я могла б поїхати з тобою, — запропонувала Катерина. — Це ж наші спільні партнери.

Олексій нарешті подивився на неї. В його очах читалося роздратування, замасковане під турботу.

— Катю, будь реалісткою. Логістика з візком… це складно. Мені треба сфокусуватися на цифрах, а не думати, чи є там пандус.

— Зрозуміло, — тихо відповіла вона.

Вдома, у їхній розкішній квартирі, Олексій допоміг їй пересісти на ліжко. Його рухи були відпрацьованими, але позбавленими будь-якого тепла.

— Ось твої вечірні, — він простягнув їй склянку води і дві капсули. — Лікар казав не пропускати. Тобі треба спати.

— Я почуваюся від них як у тумані, — спробувала заперечити Катерина. — Може, зменшимо дозу?

— Не вигадуй. Лікарям видніше. Пий.

Катерина слухняно проковтнула пігулки. Вона звикла до цього стану легкої загальмованості, який став її супутником останній рік. Олексій вимкнув світло і ліг на своє ліжко, відділене від її спеціального ортопедичного матраца широким проходом.

Наступного ранку вона прокинулася в порожній квартирі. На столі записка: «Буду пізно. Не забудь про терапію».

Катерина зробила собі каву — міцнішу, ніж їй зазвичай дозволяли, — і заїхала у кабінет чоловіка. Їй потрібно було знайти старі креслення. Комп’ютер був запаролений, і вона з жахом усвідомила, що не знає пароль. Ще три роки тому у них не було секретів.

Вона вже збиралася виїхати, коли її телефон блимнув. Повідомлення з невідомого номера.

— Вибачте, але ви маєте знати правду про свого чоловіка.

Серце Катерини закалатало. Вона відкрила вкладене фото. На ньому був Олексій — він виходив з приватної клініки «Оберіг», ніжно обіймаючи молоду жінку з помітним животиком. Дата знімка — вчорашній день, саме той час, коли він нібито був на нараді в міськраді.

Ввечері, коли Олексій повернувся, Катерина зустріла його в вітальні. Телефон з фотографією був схований у кишені халата.

— Як пройшли переговори? — запитала вона спокійно.

— Успішно. Затвердили бюджет. — Він налив собі віскі. — А як твоя терапія?

— Пізнавально, — відповіла Катерина. — Олексію, хто така Вероніка?

Рука з келихом завмерла на півдорозі.

— Вероніка? — перепитав він занадто спокійно. — Новий менеджер проєктів. Талановита дівчина. А що?

— Просто цікаво. Є щось, що ти хочеш мені розповісти про ваші… стосунки?

Олексій поставив келих на стіл.

— Вона професіонал, я її ментор. Катю, до чого ці питання?

Катерина мовчки дістала телефон і показала фото. Обличчя чоловіка затверділо.

— Ти що, найняла шпигуна?

— Мені це надіслали. Я не знаю хто.

— І ти одразу повірила в найгірше? — він засміявся, але сміх був нервовим. — Це типово для твого стану зараз. Ти стала такою… підозрілою.

— Вона вагітна, Олексію.

— Так, вагітна. І її чоловік, Григорій, дуже щасливий. Я просто допоміг їй дійти до машини, бо їй стало погано після наради. Як керівник, я несу відповідальність.

Він говорив так переконливо.

— Чоловік? — перепитала Катерина.

— Григорій. Працює в інвест-фонді. Ти ж бачила його на новорічному корпоративі. Невже ти думаєш, що я буду крутити роман з вагітною заміжньою жінкою? Це низько навіть для твоїх фантазій.