«Ти навіть ходити не можеш!» — сміявся чоловік, представляючи гостям свою вагітну коханку. Він і гадки не мав, що я готова викрити всю правду…
Вечір перед гала-прийомом. Олексій приніс їй чай у ліжко.
— Завтра великий день, — сказав він з тією ж фальшивою посмішкою. — Ти готова?
Катерина взяла чашку. Вона знала, що там знову подвійна доза снодійного.
— Так, — відповіла вона, непомітно виливаючи рідину у вазон з фікусом, коли він відвернувся. — Я відчуваю, що завтра все зміниться.
— Так і буде, — кивнув він, гасячи світло. — Спи.
В темряві Катерина лежала з розплющеними очима. Вона відчувала силу в своїх ногах. Силу, про яку Олексій навіть не здогадувався.
День гала-вечора видався ідеальним — прохолодний осінній вечір, що підкреслював велич маєтку в Конча-Заспі.
Кейтерингова служба перетворила перший поверх будинку на вишукану залу: живі квіти, м’яке світло, сцена для виступів.
Катерина обрала темно-синю сукню, яку носила на благодійному вечорі три роки тому — останньому перед аварією. Олексій намагався наполягти на «зручному» домашньому костюмі, але вона була непохитна.
— Я хочу виглядати як господиня цього дому, а не як пацієнтка, — сказала вона, і Олексій лише знизав плечима, явно вважаючи це примхою хворої жінки.
До сьомої вечора маєток заповнився гостями. Тут була вся еліта Києва: забудовники, депутати Київради, зірки шоу-бізнесу. Олексій вітав кожного, граючи роль ідеального чоловіка. Катерину, як і планувалося, «припаркували» у кутку, частково сховавши за пишною композицією з білих лілій.
О 20:40 до воріт під’їхав чорний лімузин. Олексій особисто вийшов зустріти гостю. До зали увійшла Вероніка. Вона була в золотій сукні, що облягала її вагітний живіт.
Олексій вів її під руку, сяючи від гордості. По залі пробіг шепіт. Люди почали переглядатися, кидаючи на Катерину жалісливі погляди. Пазл склався у всіх в головах.
Рівно о дев’ятій Олексій постукав виделкою по келиху, закликаючи до тиші, і піднявся на сцену.
— Друзі, колеги, партнери! — почав він. — Дякую, що розділили з нами цей вечір. Сьогодні особливий день. Компанія «Бондар Девелопмент» відкриває нову сторінку.
Він жестом запросив Вероніку на сцену.
— Дозвольте представити вам Вероніку — нашого нового керуючого партнера. Але це не все. — Олексій зробив театральну паузу, взяв руку Вероніки і поклав на її живіт. — Життя непередбачуване. Іноді, після найтемнішої ночі, настає світанок. Ми з Веронікою чекаємо на сина. Це майбутнє, про яке я завжди мріяв.
Зала завмерла. Це було настільки відверто і жорстоко по відношенню до дружини в інвалідному візку, що ніхто не наважився аплодувати. Олексій продовжив, дивлячись прямо на Катерину з удаваним сумом:
— Катруся знає, що її стан… складний. І ми вдячні їй за розуміння.
Катерина, яка до цього сиділа нерухомо, раптом рушила з місця. Вона виїхала на центр зали, прямо до сцени.
— Олексію, — її голос був тихим, але в повній тиші його почули всі. — Дай мені мікрофон.
Він завагався, явно розгублений, але відмовити перед камерами не міг.
— Звісно, люба, якщо ти хочеш щось сказати…
Катерина взяла мікрофон. Її руки не тремтіли.
— Я хочу привітати Олексія та Вероніку. Дитина — це завжди дар, незалежно від обставин. — Вероніка зблідла. — Я знала про ваші стосунки. Так само як знала про квартиру на Липках, яку Олексій купив для своєї нової сім’ї за гроші мого благодійного фонду.
Олексій кинувся до неї.
— Катю, ти втомилася, ти мариш! Віддайте мікрофон! — крикнув він охороні.
— Я не марю, Олексію. Я прокинулася, — її голос став сталевим. — Прокинулася від тієї хімічної коми, в якій ти тримав мене останні пів року, підмішуючи психотропні препарати в мій чай.
По залі прокотився шокований гул.
— Це абсурд! Вона психічно нестабільна! — закричав Олексій. — Лікарі підтвердять!
— Ті самі лікарі, яким ти платив за фальшиві діагнози? — Катерина натиснула кнопку на маленькому пульті.
Завдяки старанням її сестри Лізи, величезний екран за спиною Олексія, де хвилину тому світився логотип компанії, змінився. Там з’явилися банківські виписки.
— Ось транзакції, — коментувала Катерина. — 8 мільйонів гривень, вкрадених у дітей з інвалідністю, переведені на рахунки фіктивних фірм, зареєстрованих на Вероніку.
Олексій побілів.
— Вимкніть це! Вимкніть негайно!
Але екран змінився знову. Тепер це було відео з камери спостереження: Олексій передає конверт виконробу на будівництві «Дніпровських Веж», вказуючи на аварійну платформу.
— А це, — сказала Катерина, і в її голосі забриніли сльози, — ціна мого хребта. П’ять тисяч доларів хабаря, щоб не зупиняти будівництво.
Олексій втратив контроль. Він замахнувся, наче хотів вдарити її, але зупинився, побачивши спрямовані на нього телефони гостей.
