Багатій узяв шлюб із простою садівницею, щоб утерти носа колишній! Та в першу шлюбну ніч він завмер від подиву…

Максим замовк, вражений її відсіччю. Він звик, що люди або бояться його, або підлещуються. Олеся ж дивилася на нього з викликом і болем. Тієї ночі вони розійшлися по різних спальнях, але в повітрі зависла важка, наелектризована тиша.

…

Через кілька днів ситуація змусила їх знову грати щасливу пару. Цього разу — поїздка до Одеси на благодійний бал у готелі «Bristol». Збір коштів для дитячого кардіоцентру.

Дорога трасою Київ-Одеса була довгою. Максим вів машину сам, відмовившись від водія. Спочатку панувала тиша, лише шум шин і гул мотора. Олеся дивилася у вікно на безкраї поля соняшників, намагаючись ігнорувати присутність чоловіка поруч.

— Ти сьогодні напрочуд мовчазна, — порушив тишу Максим, не відриваючи погляду від дороги.

— Це проблема? — холодно відгукнулася вона. — В контракті прописана кількість слів на хвилину?

Максим ледь помітно посміхнувся.

— Ні. Просто думав, у тебе будуть питання щодо вечора.

— Я впораюся. Дякую за турботу.

В Одесі їх поселили у розкішний люкс з видом на Чорне море. Балкон виходив просто на набережну, і запах солоного вітру трохи заспокоїв нерви Олесі. Коли вони спустилися в хол перед початком заходу, Максим зупинився, оглядаючи її.

Вона обрала сукню кольору морської хвилі, без зайвих прикрас.

— Ти виглядаєш… дуже гарно, — сказав він. У його голосі не було звичної іронії.

— ДякуЮ, — кивнула вона.

Бальна зала «Бристоля» вражала розкішшю. Жива музика, шампанське рікою, жінки в діамантах. Олеся глибоко вдихнула, налаштовуючись на роль. Але цього разу Максим поводився інакше. Він не тиснув, не смикав її. Він тримався поруч, як надійний партнер, а не наглядач.

Під час перерви вони вийшли на терасу, щоб подихати свіжим повітрям.

— Розкажи мені, — раптом запитав він, спираючись на перила. — Яким було твоє життя до… всього цього? Справжнє життя.

Олеся здивовано подивилася на нього.

— Просте. Я виросла на Відрадному. Батько помер, коли я була маленькою, інфаркт. Мама тягнула мене сама, працювала медсестрою в дві зміни. Я рано пішла працювати, щоб їй допомогти. Сад став моєю віддушиною. Рослини… вони чесніші за людей. Якщо про них дбати — вони квітнуть. Вони не зраджують.

Максим слухав уважно, не перебиваючи.

— А ти? — наважилася запитати вона. — Як це — рости в золотій клітці?

Він гірко засміявся.

— Батько був жорсткою людиною. Типовий бізнесмен 90-х. Він вимагав досконалості у всьому. Оцінки, спорт, бізнес. Коли він помер, мені довелося взяти керування холдингом у 22 роки. Я не був готовий, але мусив стати акулою, щоб мене не зжерли конкуренти. А потім з’явилася Каріна… Я думав, це мій острівець спокою. Помилився.

Між ними виникла дивна мить розуміння. Дві самотності, які зустрілися за таких дивних обставин.

— Схоже, нам обом довелося подорослішати занадто рано, — тихо сказала Олеся.

Їхню розмову перервав стукіт підборів. Каріна. Звісно, вона була і тут. Вона наближалася до них, як хижак, що загнав здобич у кут.

— Ну що, голубки, воркуєте? — її голос був просякнутий отрутою. — Олесю, люба, сподіваюся, ти не переплутала виделки за вечерею? Це ж такий стрес — пересісти з трактора в «Мерседес».

Максим напружився, збираючись відповісти, але Олеся його випередила. Вона випросталася і подивилася Каріні просто в очі.

— Знаєш, Каріно, різниця між нами проста. Я можу пересісти з трактора в «Мерседес» і залишитися людиною. А ти, скільки б не міняла машини, так і залишишся просто красивою обгорткою від цукерки. Порожньою всередині.

Каріна роззявила рота, не знаючи, що відповісти. Вона очікувала сліз, виправдань, але не такої спокійної гідності.

— Каріно, — втрутився Максим, і в його голосі звучала сталь. — Тобі краще піти. Знайди когось іншого для своїх ігор. Тут тобі нічого не світить.

Вона зміряла їх лютим поглядом і, розвернувшись на підборах, пішла геть.

Максим подивився на Олесю з неприхованим захопленням.

— Непогано, — сказав він, і куточки його губ здригнулися в посмішці.

— Я не дозволю нікому витирати об себе ноги, — відповіла вона. — Навіть якщо я тут лише за контрактом.

Тієї ночі в Одесі щось змінилося. Максим зрозумів: Олеся — не пішак. Вона була королевою, яка просто ще не знала своєї сили. І, можливо, вона була саме тим, хто міг би врятувати його від самого себе.