Багатій узяв шлюб із простою садівницею, щоб утерти носа колишній! Та в першу шлюбну ніч він завмер від подиву…

Олеся нервово розсміялася, вирішивши, що це якийсь жорстокий жарт багатія.

— Це дуже смішно, — тихо сказала вона, відводячи погляд.

— Я не жартую, — твердо відповів Максим. — Але це не те, що ви думаєте. Це не буде традиційний шлюб.

Він виклав свій план холодно й розважливо, як на раді директорів. Олеся стане його дружиною за контрактом. Фасадом. Живим доказом для Каріни та всього Києва, що він щасливий і процвітає. Натомість він оплачує повний курс лікування її матері в найкращій приватній клініці, купує їм квартиру і забезпечує фінансову подушку на все життя.

Олеся слухала його мовчки, схрестивши руки на грудях. Її обличчя зблідло.

— Це неправильно, — нарешті вимовила вона. — Ви хочете використати живу людину, щоб помститися колишній? Це низько.

— Все не так просто, — заперечив Максим, зберігаючи незворушність. — Мені потрібен статус одруженого чоловіка, а вам — гроші, щоб врятувати матір. Час грає проти неї, Олесю. Ви це знаєте.

— Це угода з совістю.

— Це просто угода. Бізнес.

Він знав, куди бити. Того ж вечора водій доставив їй додому пакет документів: детальний медичний висновок від найкращих кардіологів столиці (які підтверджували критичний стан її мами) та проєкт шлюбного контракту.

Наступного дня Олеся прийшла до його кабінету в маєтку. Вона виглядала втомленою, ніби не спала всю ніч.

— Ви жорстока людина, Максиме Олександровичу, — сказала вона, дивлячись йому просто в вічі. — Але я не дозволю мамі померти через свою гордість. Я згодна. Але пам’ятайте: я роблю це тільки заради неї.

Максим задоволено кивнув, хоча десь глибоко всередині відчув неприємний укол від її слів.

— Це буде вигідно для нас обох. Довіртеся мені.

Вона видала короткий, безрадісний смішок.

— Довіряти вам? Це занадто дорого коштує.

Контракт було підписано. План запущено в дію. Максим був упевнений, що контролює кожен аспект цієї гри. Олеся ж відчувала суміш полегшення (маму врятують!) і липкої тривоги. Повертаючись до своєї звичної роботи в той останній день, вона не могла позбутися відчуття, що щойно продала душу дияволу в дорогому костюмі.

А Максим дивився на неї з вікна кабінету. Вона була ідеальною фігурою на його дошці. Чого він ще не знав — це те, що граючи з долею, він відчиняв двері змінам, які навіть він, зі всіма своїми грошима, не міг передбачити.

Зал “Fairmont Grand Hotel” сяяв вогнями кришталевих люстр. Тут зібралася вся еліта Києва: політики, бізнесмени, зірки шоу-бізнесу. Шум розмов, дзвін келихів, спалахи камер — звичайна атмосфера світського рауту.

Кожна деталь цього вечора була ретельно продумана Максимом. Це була не просто вечірка, а його публічна заява: “Я повернувся”.

Коли Олеся увійшла до зали під руку з Максимом, атмосфера, здавалося, змінилася фізично. Всі погляди миттєво звернулися до пари. Шепіт прокотився хвилею, заглушаючи музику.

Вона була одягнена в просту, але вишукану сукню глибокого синього кольору, що ідеально підкреслювала її природну вроду, але різко контрастувала з паєтками, пір’ям та діамантами інших жінок. Її волосся було скромно зібране, а постава видавала хвилювання, яке вона з усіх сил намагалася приховати.

— Тримайтеся, — тихо прошепотів Максим їй на вухо, відчуваючи, як напружилася її рука на його лікті. — Просто посміхайтеся, решту я беру на себе.

Олеся натягнуто посміхнулася, відчуваючи на собі важкість кожного погляду. Їй здавалося, що вона — експонат у музеї, який оцінюють і засуджують.

Серед гостей особливо виділялася Каріна. Її яскраво-червона сукня з глибоким декольте була викликом, сигнальною ракетою. Вона стояла в оточенні подруг, тримаючи келих шампанського, і коли їхні погляди зустрілися, на її губах заграла зла посмішка.

— Максиме, любий! — Каріна підпливла до них, наче акула, що відчула кров. Її тон був солодким, як патока, але очі залишалися холодними.

— Каріно, — стримано відповів Максим. — Який сюрприз.

— Ти виглядаєш таким… свіжим! — вона розсміялася, ігноруючи його холодність. — Бачу, ти зовсім не змінився. А це твоя нова… дружина?

Каріна повернулася до Олесі, оглядаючи її з голови до ніг оцінюючим поглядом, наче товар на базарі.

— Який… цікавий вибір. Дуже… бюджетно.

Олеся відчула, як щоки заливає рум’янець, але перш ніж вона встигла відповісти, Максим втрутився. Він міцніше притиснув руку Олесі до себе.

— Це Олеся. Все, про що я міг мріяти в жінці: щира, віддана і, що найважливіше, справжня. А не силіконова копія з обкладинки.

Цей коментар вдарив по самолюбству Каріни як ляпас. Вона натягнуто посміхнулася, але в очах спалахнула лють.

— Ну що ж, — прошипіла вона. — Побачимо, наскільки вистачить цієї “справжності” в нашому світі.

Вечір продовжувався. Олеся намагалася злитися з натовпом, але розмови часто зводилися до завуальованих образ.

— То ви працювали ландшафтним дизайнером? — запитала одна з дам з накачаними губами, єхидно піднімаючи брову.

— Я працювала садівницею, — виправила її Олеся, високо піднявши підборіддя. — Чесна праця, якою я завжди пишалася. Мої руки створювали красу, а не просто тримали коктейлі.

Її пряма відповідь застала жінку зненацька, і та поспішила змінити тему. З кутка зали Максим спостерігав за цією сценою. Він очікував, що Олеся зніяковіє, спіткнеться, можливо, розплачеться. Але замість цього він бачив жінку, яка, попри страх, демонструвала гідність, якої бракувало більшості присутніх тут “левиць”. Це збивало його з пантелику. Вона не просто грала роль — вона була особистістю.

Напруга досягла піку, коли Каріна знову підійшла до Максима, вловивши момент, коли він залишився сам.

— Можу я вкрасти тебе на хвилинку? — промуркотіла вона.