Багатій віддав ключі від маєтку незнайомці з дитиною. Те, що він знайшов у вітальні після повернення — шокувало всіх!

Тиша в маєтку стала нестерпною. Олександр блукав пустими кімнатами, як привид. Його “фортеця” в Конча-Заспі, якою він так пишався, тепер здавалася холодним склепом. Кожен куток нагадував про неї. Ось тут, на килимі, Софійка намагалася спіймати сонячного зайчика. А тут, на кухні, Олена смажила ту саму яєчню, запах якої здався йому смачнішим за будь-які делікатеси з ресторанів на Печерську.

Він намагався працювати. Відкривав ноутбук, переглядав кошториси, графіки будівництва, але цифри розпливалися перед очима. Замість них він бачив очі Олени в той момент, коли вона йшла — повні не осуду, а тихої, вбивчої безнадії.

Слова Вікторії про “схеми” та “аферисток” тепер лунали в його голові не як голос розуму, а як отрута. Сумніви гризли його зсередини. А що, якщо він помилився? Що, якщо він щойно вигнав на вулицю людину, для якої був останньою надією?

Наступного ж дня Олександр набрав номер приватного детективного агентства, з яким його служба безпеки співпрацювала багато років.

— Ігоре, мені потрібне повне досьє. Ім’я: Олена. Прізвище… — він запнувся, згадуючи ксерокопію паспорта, яку вона залишила на тумбочці “про всяк випадок”. — Коваленко. Перевір усе: борги, судимості, зв’язки. І знайди, де вона зараз. Терміново.

Два дні очікування тягнулися вічність. Олександр скасував усі зустрічі, ігнорував дзвінки Вікторії, яка, ймовірно, хотіла відсвяткувати “перемогу над аферисткою” в модному ресторані.

Нарешті, на його електронну пошту прийшов звіт. Олександр відкрив файл із завмиранням серця.

Те, що він читав, змушувало волосся ставати дибки. Це була не історія шахрайки. Це була хроніка краху людського життя.

“Олена Коваленко, 23 роки. Студентка-бюджетниця НМУ ім. Богомольця, відмінниця. Відрахована за власним бажанням пів року тому”.

Причина? Трагедія на Житомирській трасі. Скан поліцейського протоколу: ДТП, загинули обоє батьків.

Далі — гірше. Фінансовий звіт. На ім’я Олени було оформлено п’ять мікрокредитів у різних “швидкогрошах”. Але дати та IP-адреси оформлення збігалися з активністю такого собі Кирила Д., з яким вона проживала. У примітці детектива зазначалося: “За заявою сусідів, співмешканець страждав на ігроманію, виносив речі. Ймовірно, оформив позики онлайн, використовуючи її документи. У поліції є її заява про шахрайство, але справа зависла”.

Жодних судимостей. Жодних “схем”. Тільки борги, колектори, втрата житла і відчайдушна спроба вижити з немовлям на руках.

Олександр закрив ноутбук і затулив обличчя руками. Сором обпік його. Він, дорослий, досвідчений чоловік, повівся на маніпуляції ревнивої жінки і виставив за двері дівчинку, яка пережила пекло, але зберегла гідність. Вона не просила грошей, вона просила тільки тепла. А він? Він відплатив їй підозрою.

У цей момент телефон завібрував. Дзвонила Вікторія.

— Сашо, ти де зник? Я забронювала столик у “Coin”, під’їжджай.