Багатій віддав ключі від маєтку незнайомці з дитиною. Те, що він знайшов у вітальні після повернення — шокувало всіх!

Спокій у маєтку тривав недовго. Близько другої години дня до воріт під’їхав яскраво-червоний Porsche Macan. Охорона, добре знаючи цю машину, без зайвих питань відчинила ворота.

З авто вийшла Вікторія — донька відомого столичного забудовника і давня знайома Олександра. Вона була втіленням успіху: бездоганна укладка, пальто від Max Mara, впевнений погляд хижачки, яка звикла отримувати все, що забажає. Їхні стосунки з Олександром були складними — гримуча суміш бізнес-інтересів, амбіцій та епізодичних романів. Вікторія вважала його своєю власністю, ідеальною партією для об’єднання двох будівельних імперій.

Вона зайшла в будинок без стуку, як до себе додому. Цокіт її підборів лунко рознісся холом.

— Сашо! — гукнула вона, прямуючи до кабінету. — Я бачила твою машину. Ти чому не в офісі? Ми ж мали обговорити тендер на забудову Осокорків!

Олександр сидів за столом, переглядаючи документи, але думками був далеко. Поява Вікторії повернула його в реальність, і він мимоволі нахмурився.

— Привіт, Віко. Рейс відклали, я працюю з дому. А ти могла б і зателефонувати.

Вікторія вже відкрила рот, щоб відповісти щось в’їдливе, але раптом замовкла. З другого поверху долинув дивний звук. Це був не шум телевізора і не гудіння кавомашини. Це було… агукання?

Її ідеально підведені брови поповзли вгору.

— Що це? — різко запитала вона. — Ти завів кота? Чи, може, няньчиш племінників?

— Вікторіє, це не… — почав Олександр, але вона вже розвернулася і стрімко пішла на звук.

Піднявшись сходами, вона різко відчинила двері гостьової кімнати. Сцена, яку вона побачила, змусила її застигнути на порозі.

На широкому ліжку сиділа молода жінка в простому домашньому одязі, а поруч із нею гралася дитина. Олена, побачивши незнайомку, інстинктивно притисла Софійку до себе. У кімнаті повисла важка тиша. Вікторія окинула Олену поглядом, у якому читалася суміш зневаги та гидливості. Вона сканувала все: дешеву резинку для волосся, втомлене обличчя, старі джинси, що лежали на стільці.

— А ти ще хто така? — голос Вікторії був холодним, як лід. — Нова прибиральниця? Чи персонал тепер живе в хазяйських спальнях?

Олена зблідла. Вона не звикла до такої відкритої агресії.

— Я… мене звати Олена. Олександр дозволив нам…

— Олександр дозволив? — Вікторія пирхнула, перебиваючи її. — Цікаво.

Вона розвернулася на підборах і ледь не зіштовхнулася з Олександром, який саме зайшов у кімнату.

— Віко, припини, — його голос звучав твердо, але в ньому відчувалася напруга. — Олена та її донька — мої гості. У них складна ситуація.

Вікторія перевела погляд з Олександра на Олену і назад. Її очі звузилися. Ревнощі, змішані з класовою зверхністю, закипіли в ній миттєво.

— Гості? Сашо, ти серйозно? Ти притягнув у свій дім, де лежать документи на мільйони доларів, якусь… вуличну? — вона спеціально не знижувала голос, щоб Олена чула кожне слово. — Ти взагалі знаєш, хто вона?

Олександр взяв Вікторію під лікоть і вивів у коридор, причинивши двері.

— Не влаштовуй сцен. Я зустрів її вчора, вони замерзали під дощем. Я просто допоміг.