Багатій віддав ключі від маєтку незнайомці з дитиною. Те, що він знайшов у вітальні після повернення — шокувало всіх!

Через двадцять хвилин автомобіль зупинився перед масивними воротами. Вони безшумно відчинилися, пропускаючи авто на територію сучасного маєтку зі скла та бетону. Будинок Олександра виглядав як фортеця — холодний, стильний, без жодного натяку на людське тепло.

Олена дивилася на величезні панорамні вікна широко розплющеними очима. Для неї це виглядало як інша планета. Вона мовчала, не знаючи, чого чекати, коли Олександр заглушив двигун і вийшов, щоб відкрити їй двері.

— Ви можете залишитися тут, — сказав він, простягаючи їй електронний ключ-карту. — Охорона на в’їзді попереджена. У будинку тепло, є їжа.

Олена дивилася на пластикову картку в своїх згрубілих від холоду руках і не могла повірити в реальність того, що відбувається. Вона звикла до зневажливих поглядів перехожих, до того, що її женуть з під’їздів. А цей чоловік, який виглядав як господар життя, раптом простягнув їй руку допомоги.

— Пане… я не знаю, як вам дякувати, — прошепотіла вона. Голос зірвався від емоцій.

— Не треба, — різко відповів він, уникаючи її погляду. Йому раптом стало ніяково від власного благородства. — Просто подбайте про малу і про себе. Я маю їхати, у мене літак. Повернуся завтра ввечері.

Він не став чекати пояснень чи сліз вдячності. Олександр розвернувся, сів у авто і натиснув на газ. Він знав, що ризикує спізнитися на рейс, який міг визначити майбутнє його компанії, але дивне відчуття не полишало його. Олена не була просто черговою людиною, якій він кинув милостиню. Щось у ній зачепило його за живе.

Олена ж увійшла в будинок, все ще перебуваючи в стані шоку. Тепле повітря огорнуло її, пахло дорогим парфумом і чистотою. Після вогкої вулиці це здавалося раєм. Вона зробила крок у простору вітальню, де дизайнерські меблі та кришталева люстра виглядали як декорації до фільму, а не як житло.

Притискаючи до себе сонну Софійку, вона боялася навіть дихати, щоб не зруйнувати це марево. Але це був не сон. Це був порятунок. Вперше за багато місяців вона знала, що цієї ночі їм не доведеться спати на вокзалі чи в сирому підвалі.

Знайшовши гостьову спальню, вона обережно поклала Софійку на широке м’яке ліжко. Дитина навіть не прокинулася, лише солодко засопла, відчувши тепло. Олена не змогла стримати сліз. Вона дивилася на доньку і вперше за довгий час дозволила собі розплакатися — не від розпачу, а від полегшення.

Надворі продовжувала лютувати осінні злива, але тут, за товстими стінами маєтку, панувала тиша.

Трохи оговтавшись, Олена згадала про кухню. Голод давав про себе знати тупим болем у шлунку. Вона зайшла у величезну кухню-студію, обладнану технікою, якої вона ніколи навіть не бачила. З острахом відкрила величезний холодильник. Він був забитий продуктами з елітного супермаркету: свіжі овочі, фермерські сири, яйця, фрукти.

Вона взяла кілька яєць та шматок цільнозернового хліба. Руки тремтіли, коли вона вмикала індукційну плиту. Простий процес приготування яєчні здався їй священнодійством. Запах смажених яєць наповнив кухню, викликаючи запаморочення.

Для когось це була буденність — просто вечеря. Для Олени це був символ повернення до нормального життя. Вона їла повільно, смакуючи кожен шматочок, відчуваючи, як сили повертаються до її виснаженого тіла.

Після вечері вона наважилася зайти у ванну кімнату. Мармур, підлога з підігрівом, білосніжні рушники. Вона набрала теплу ванну для Софійки. Коли дівчинка прокинулася і побачила воду, вона радісно заплескала долоньками. Її сміх відбивався від кахельних стін, наповнюючи цей холодний будинок життям.

Олена купала доньку, змиваючи з неї бруд вулиць, а потім загорнула в пухнастий халат, який знайшла у шафі. Потім помилася сама. Гаряча вода, здавалося, змивала не лише втому, а й принизливі спогади останніх тижнів.

Вночі, лежачи на величезному ліжку поруч із донькою, Олена вдихала аромат чистої постільної білизни. Вона обійняла Софійку і прошепотіла:

— Все буде добре, маленька. Сьогодні ми в безпеці.

Вперше за довгий час вона заснула без страху, що їх проженуть. І хоча вона не знала, що принесе завтрашній день і повернення господаря, ця ніч стала для неї найціннішим подарунком долі.